В Україні триває не просто війна. В Україні триває багаторічна боротьба за право існувати, мислити, виробляти, розвивати своє. Росія веде війну проти України вже понад десять років, а повномасштабне вторгнення лише оголило те, що давно було очевидним: залежність від російського — це не “прагматизм”, а стратегічна слабкість.
І саме тому сьогодні так соромно бачити, що український бізнес досі масово живе на 1С та її похідних.
На наданих мені скриншотах видно публічні прайси дилера: BAS ERP, BAS Документообіг КОРП, BAS Управління холдингом, BAS Бухгалтерія, BAS для торгівлі, BAS для агро, будівництва, медицини, громадського харчування. Не “десь у тіні”, не “на закритих форумах”, не “через сірі канали”, а відкрито, публічно, з цінами, ліцензіями, клієнтськими місцями, розширеннями. І це на тлі того, що у 2026 році Держспецзв’язку оприлюднила перелік забороненого до використання ПЗ, куди прямо включені 1С, BAS і UA-Бюджет.
Треба назвати речі своїми іменами. BAS в українському бізнес-середовищі давно подають як “оновлену”, “локалізовану”, “нову” історію. Але ринок чудово знає, що йдеться не про народження незалежної української ERP-школи з нуля, а про продовження тієї самої екосистеми, яку роками будували навколо 1С. І дилери це знають. І інтегратори це знають. І компанії-замовники це знають. І все одно купують.
Найцинічніше в цій історії навіть не саме використання. Найцинічніше — удавання, що нічого не сталося. Що можна просто перефарбувати табличку, змінити назву товарної позиції, зробити вигляд “це вже інший продукт” — і питання зникне. Не зникне. Бо проблема не в одній назві. Проблема в залежності, в грошах, у звичці фінансувати чуже замість свого, в небажанні українського бізнесу мислити стратегічно.
Український бізнес любить повторювати: “Для нас головне ефективність, а не походження продукту”. Але це неправда. Походження продукту в умовах війни — це теж ефективність. Це питання контролю, довіри, ризику, суверенітету, майбутнього ринку. Коли країна живе під ракетами, під блекаутами, під постійною загрозою, купувати або продовжувати обслуговувати російське чи похідне від російського — це не “поза політикою”. Це вибір. І цей вибір багато говорить про цінності компанії.
Давайте чесно: якщо в Україні офіційно та неофіційно обертаються сотні тисяч інсталяцій 1С/BAS, то йдеться не про дрібний сегмент, а про ринок із колосальними бюджетами. Публічні оцінки кількості користувачів дуже різняться — від десятків тисяч компаній до сотень тисяч фірм, зокрема через піратське використання та непрозорість ринку. Але за будь-якої моделі це величезні гроші: ліцензії, впровадження, підтримка, доробки, міграції, адміністрування, навчання.
І ось головне питання: чому ці гроші не працюють на Україну?
Чому в країні, яка щодня платить кров’ю за незалежність, бізнес досі готовий платити за російське, перефарбоване російське або будь-що іноземне, але не готовий системно вкладатися в українську розробку? Чому великі мережі, промислові групи, агрохолдинги, дистриб’ютори, виробники, логістичні оператори не сприймають фінансування українських ERP-продуктів як частину економічної оборони?
Так, перехід із 1С/BAS на сучасну систему — не одномоментний. Але це і не аргумент нічого не робити. ERP не впроваджується за день у жодній країні світу. Ба більше: навіть перехід усередині екосистеми 1С — наприклад, з одного продукту на інший, на рівні ERP-класу — теж зупиняє процеси, вимагає ресурсу і триває місяцями, інколи рік і більше. Тому теза “ми не можемо перейти швидко” — часто просто зручне виправдання, а не реальна перешкода.
Справжня перешкода — це короткозорість.
Україна ніколи не стане по-справжньому незалежною, поки її бізнес буде мислити категоріями “аби працювало зараз”, а не “що будує нашу силу через 5–10 років”. Бо український продукт не з’являється з повітря. Його не можна вимагати, не фінансуючи. Не можна обурюватися, що в Україні мало сильних корпоративних платформ, якщо самі ж українські компанії роками несуть бюджети не українським командам.
Якісний ERP-продукт не народжується від патріотичних постів у соцмережах. Він народжується від довгострокових контрактів, довіри перших великих клієнтів, складних проєктів, спільної доробки, реальних впроваджень у торгівлі, виробництві, логістиці, фінансах, HR, документообігу. Великий український софт будується не гаслами, а грошима ринку. І в масштабах країни ці бюджети незрівнянно менші за те, що бізнес уже роками витрачає на підтримку старої залежності.
Тому сьогодні питання стоїть руба.
Або український бізнес і далі вдаватиме, що BAS — це “просто ще один продукт”, що походження технології не має значення, що війна десь окремо, а ERP окремо.
Або він нарешті визнає очевидне: в умовах війни купувати, продовжувати, масштабувати й нормалізувати такі рішення — це ганьба. Це стратегічна сліпота. Це небажання дорослішати як нація власників, управлінців і інвесторів.
Особливо це стосується найбільших компаній України. Саме вони мають ресурс, щоб змінити ринок. Саме вони можуть бути першими, хто не просто “відмовиться від токсичної спадщини”, а реально підтримає створення української альтернативи на рівні великого бізнесу. Саме вони можуть дати українським ERP-командам масштаб, який потім працюватиме на всю країну.
Один із таких векторів — підтримка українських систем на кшталт K2 ERP. Не як “ще одного постачальника”, а як стратегічного партнера у побудові незалежної цифрової інфраструктури бізнесу. Так, це шлях. Так, він потребує часу. Так, він потребує рішучості. Але іншого шляху до реальної технологічної незалежності не існує.
Сьогодні українському бізнесу вже недостатньо просто платити податки й казати правильні слова. Потрібно ще й перестати підживлювати моделі, які прив’язують країну до ворожої технологічної спадщини. Потрібно вкладати в своє. Потрібно ризикувати разом зі своїми. Потрібно будувати українське не “після перемоги”, а зараз.
Бо тільки українське робить Україну незалежною.
Заклик до українського бізнесу: перегляньте свої ІТ-ландшафти, аудитуйте залежності від 1С/BAS, перевірте, що саме ви купуєте, кому платите, які ризики легалізуєте своєю бездіяльністю. І почніть реальний перехід на українські рішення вже зараз.
Примітка. Не варто дивуватися, якщо цю статтю не захочуть публікувати ані DOU, ані “911 для бухгалтерів”, ані частина інших профільних майданчиків та журналів. Надто довго український інфопростір навколо автоматизації вдавав, що проблеми не існує: що 1С — це “вчора”, BAS — це “просто інший продукт”, а токсична російська спадщина нібито сама собою розсмокчеться. Насправді ж мовчання медіа, обережність редакцій і постійне уникання прямої розмови про 1С/BAS працюють на збереження статус-кво. Коли ринок боїться назвати речі своїми іменами, він не зберігає “нейтралітет” — він підіграє тим, хто роками продавав українському бізнесу залежність під виглядом зручності. Бояться “конфлікту”, бояться “незручної теми”, бояться втратити рекламодавців, партнерів, аудиторію, лояльну до старої системи. Але в час війни таке мовчання — це вже не обережність. Це форма співучасті в консервації російського впливу на український бізнес-ландшафт.
Для консультації щодо переходу на українську ERP-систему K2 ERP:
Telegram: @erpk2
Телефон: +38 063 108 17 00
