Український бізнес любить говорити про цифровізацію, штучний інтелект, сучасні ERP-системи, аналітику та автоматизацію. Але за красивими презентаціями й новими корпоративними сайтами часто залишається фундамент, закладений ще у 1990-х роках: бухгалтерія, зарплата, склад, виробництво та фінанси продовжують працювати на 1С або BAS.
Це вже давно не просто технічна особливість конкретного підприємства. Програмне забезпечення, у якому зберігаються фінансові операції, контрагенти, залишки, зарплати, виробничі плани та управлінська звітність, фактично є цифровою нервовою системою бізнесу.
Саме тому новий випуск TAX Podcast присвячений питанню, яке українські компанії роками намагалися відкладати: чому бізнес досі залежить від програмної екосистеми російського походження, які ризики створює така залежність і чи готові українські рішення повноцінно замінити 1С та BAS.
У розмові взяли участь засновник K2 ERP Сергій Рудюк та експертка з IT-консалтингу Світлана Ліховченко. Говорили не лише про санкції, а й про страх бухгалтерів перед новими системами, відповідальність власників бізнесу, кібербезпеку, вартість впровадження, міграцію історичних даних і майбутнє українського ринку ERP.
Санкції змінили правила гри
12 травня 2026 року Указом Президента України №379/2026 було введено в дію рішення РНБО про застосування нових персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів. Виконання та контроль за санкціями покладені на державні органи, зокрема Кабінет Міністрів, СБУ та інші уповноважені установи.
Паралельно Держспецзв’язку формує та оновлює офіційний перелік забороненого програмного забезпечення й обладнання. Підставою для включення до нього є, зокрема, санкційний статус правовласника або власника майнових прав на відповідний продукт.
Важливо правильно розуміти юридичну ситуацію. Для державних інформаційних ресурсів, систем з офіційними даними, державною таємницею та об’єктів критичної інформаційної інфраструктури використання програм із переліку прямо заборонене. Такі продукти не можуть бути частиною системи, яка претендує на відповідну авторизацію або сертифікацію захисту. Виявлення заборонених компонентів може призвести до втрати чинних документів відповідності та вимоги замінити програмне забезпечення.
Для звичайного приватного бізнесу правовий режим може залежати від статусу підприємства, характеру даних та інформаційних систем. Тому некоректно стверджувати, що абсолютно кожен приватний користувач 1С або BAS уже автоматично отримує штраф.
Однак це не означає, що приватний бізнес може ігнорувати проблему. Санкційний статус продукту створює ризики для оновлень, підтримки, інтеграцій із державними сервісами, проходження аудитів, отримання статусу критично важливого підприємства, співпраці з міжнародними партнерами та загальної безперервності роботи.
Санкції — це не остання стадія проблеми. Це офіційне попередження, після якого відповідальний бізнес має розпочати перехід.
Чому BAS не розв’язав проблему 1С
Після перших санкцій проти 1С багатьом українським підприємствам запропонували нібито просте рішення: перейти з 1С на BAS. Для користувача такий перехід часто майже нічого не змінював. Зберігалися звичні інтерфейси, механізми роботи, конфігурації та досвід персоналу.
Але саме ця зручність і стала головною пасткою.
У подкасті Сергій Рудюк пояснює, що BAS використовує ту саму технологічну платформу, механізми інсталяції та оновлення, а в системних процесах можуть залишатися прямі технічні згадки 1С. Інакше кажучи, зміна назви й логотипа не означає створення нової незалежної технології.
Перехід з 1С на BAS не став технологічним імпортозаміщенням. Він дозволив зберегти ту саму залежність у більш прийнятній для українського ринку упаковці.
Саме тому сьогодні бізнесу потрібно дивитися не лише на назву продукту або українську юридичну особу, яка його продає. Необхідно з’ясовувати:
хто є власником платформи та майнових прав;
хто контролює розробку ядра;
звідки надходять оновлення;
які сервери та зовнішні сервіси використовуються;
чи можна провести незалежний аудит коду;
що станеться з даними й системою, якщо постачальник припинить роботу.
Головний бар’єр — не технології, а людський страх
Чому після понад дванадцяти років російської агресії українські підприємства досі не відмовилися від 1С та BAS?
Найпростіша відповідь — тому що так зручно. Але за цим словом приховується набагато складніша психологічна проблема.
Бухгалтер, який п’ятнадцять або двадцять років працював у 1С, почувається впевненим професіоналом. Він знає, де розташована кожна кнопка, як виправити документ, де подивитися проводки та як обійти типову помилку.
У новій системі ця впевненість тимчасово зникає. Людина з великим досвідом знову перетворюється на учня, може помилятися, повільніше виконувати звичні операції та звертатися по допомогу. Виникає страх втратити професійну цінність і вплив усередині компанії. Саме цей психологічний бар’єр учасники подкасту називають одним із головних чинників опору.
Але рішення про корпоративну ERP-систему не можна перекладати лише на бухгалтера.
Бухгалтер відповідає за правильність обліку. IT-відділ — за технічну реалізацію. Фінансовий директор — за економіку проєкту. Проте відповідальність за технологічний фундамент, ризики та майбутнє компанії лежить на власникові й керівництві.
Запитання «чи зручно буде бухгалтеру?» важливе. Але воно не може бути єдиним. Так само потрібно запитати:
чи безпечна система;
чи розвиватиметься вона через п’ять років;
чи можна масштабувати бізнес;
чи має компанія контроль над власними даними;
чи не фінансує вона через ліцензії та оновлення технологічну екосистему держави-агресора.
Закрите ядро та ризик, який неможливо повністю перевірити
Одна з найбільш гострих частин розмови стосувалася кібербезпеки.
Платформа 1С має закрите скомпільоване ядро. Користувач або українська компанія може бачити й змінювати частину конфігурації, але не має повного контролю над усією платформою.
Сам факт закритого коду не доводить наявність прихованих механізмів або витоку даних. Було б неправильно без технічних доказів стверджувати, що кожна система 1С або BAS уже передає інформацію Росії.
Але закритість ядра створює іншу проблему: бізнес не може незалежно й повністю переконатися, що прихованих можливостей доступу немає.
У подкасті це порівняли з троянським конем: система може роками поводитися нормально, а прихований механізм — якщо він існує — активуватися лише за певних умов. Учасники також звернули увагу на запити, які програма може надсилати для перевірки ліцензій та оновлень, і на складність незалежно встановити повний склад переданих даних.
Для мирної країни це могло б залишатися звичайним питанням довіри до постачальника. Для держави, яка веде війну з Росією, це вже питання моделі загроз.
Санкційний перелік Держспецзв’язку не є технічною оцінкою якості продукту й сам по собі не доводить наявність конкретної уразливості. Він є інструментом санкційної політики, пов’язаним зі статусом правовласника.
Однак відповідальний керівник має поставити просте запитання: чи готова компанія довірити фінанси, виробництво, персонал і контрагентів платформі, походження та внутрішню роботу якої вона не контролює?
Міф: українських альтернатив немає
Один із найпоширеніших аргументів на користь збереження 1С — нібито українські системи надто молоді, примітивні або непридатні для великих компаній.
Але український ринок уже має цілу низку рішень різного масштабу: IT-Enterprise, «Майстер:Бухгалтерія», A5, BookKeeper, «Вправно», продукти «Вчасно», K2 ERP та інші системи. Частина орієнтується на малий бізнес і базовий бухгалтерський облік, частина — на виробництво, склади, зарплату, корпоративні фінанси й комплексне управління підприємством.
Проблема українських продуктів часто полягає не у відсутності технологій, а у відсутності співмірних інвестицій.
За оцінкою, озвученою в подкасті, екосистема 1С і BAS могла бути встановлена приблизно у 500 тисячах українських організацій та підприємців. Протягом десятиліть цей ринок оплачував роботу програмістів, консультантів, викладачів, франчайзі та інтеграторів. Кожне нове підприємство вкладало гроші у власні доробки, а кожен бухгалтер нарощував експертизу саме в цій системі.
Українські продукти часто порівнюють із результатом тридцятирічного колективного фінансування, не надавши їм навіть невеликої частини таких ресурсів.
Бізнес вимагає від української ERP бути одразу кращою за систему, у яку сам же бізнес десятиліттями вкладав мільярди гривень. Але не бажає інвестувати в розвиток української альтернативи.
Це замкнене коло. Компанії не переходять, тому що продукту нібито бракує певної функції. А функція не з’являється швидко, тому що немає замовника, бюджету та реального проєкту.
Розірвати це коло можна лише тоді, коли український бізнес почне поводитися не як пасивний покупець, а як замовник власної технологічної незалежності.
Старі інвестиції не повинні диктувати майбутнє
Ще один типовий аргумент звучить так: «Ми вже вклали в 1С або BAS сотні тисяч чи навіть мільйони доларів. Чому маємо платити знову?»
Це зрозуміле, але економічно небезпечне мислення.
Гроші, витрачені в минулому, вже не повернуться незалежно від того, залишиться компанія на старій системі чи перейде на нову. Рішення потрібно ухвалювати на основі майбутніх витрат і ризиків.
Компанія, яка залишається на 1С або BAS, не припиняє витрачати гроші. Вона продовжує оплачувати адміністрування, оновлення, сервери, підтримку старих конфігурацій, виправлення помилок, роботу дефіцитних фахівців та інтеграції із сучасними сервісами.
У подкасті наголошується: частина великих підприємств продовжувала вкладати значні кошти в російську платформу вже після 2014 року й навіть після початку повномасштабного вторгнення. Тепер ці самі інвестиції використовуються як аргумент проти переходу на українську систему.
Але модернізація — це не спроба вдруге оплатити те саме. Це перехід на інший технологічний рівень: вебінтерфейс, мобільну роботу, сучасні бази даних, API, кросплатформність, аналітику, хмарне або локальне розміщення та контроль над розвитком продукту.
Іноді стару систему порівнюють із автомобілем 1980-х років, у який власник роками встановлював нову магнітолу, кондиціонер, сигналізацію та потужніший двигун. У нього вкладено багато грошей і праці, але конструктивно він усе одно залишається автомобілем свого часу.
Перехід не відбувається однією кнопкою
Міграція з 1С або BAS не означає, що стару базу потрібно вимкнути у п’ятницю, а в понеділок почати працювати в абсолютно новій системі.
Для типових конфігурацій існують готові засоби перенесення довідників, залишків, документів та історичних даних. Але що більше система була перероблена під конкретне підприємство, то більше потрібно аналізу й налаштування.
У K2 ERP для цього розроблений спеціальний реплікатор. Він аналізує структуру конкретної бази 1С або BAS, зіставляє її зі структурою K2 ERP та переносить історичні дані. Після завантаження проводиться перевірка залишків, документів, оборотів і звітності.
Проте жоден відповідальний інтегратор не повинен обіцяти магічний перехід без аналізу.
Нормальна міграція починається з аудиту. Компанія визначає, якими модулями реально користується, які доробки потрібні бізнесу, а які залишилися лише через історичну звичку. Потім обирається цільова система, запускається пілотна ділянка, готуються правила перенесення даних і навчаються користувачі.
Певний час стара й нова системи можуть працювати паралельно. Результати звіряються, критичні помилки усуваються, а перехід виконується поетапно — за підрозділами, юридичними особами або функціональними блоками.
Міграція — це не одномоментне видалення 1С. Це керований проєкт зі зрозумілим планом, відповідальними людьми та контрольними точками.
K2 ERP як українська технологічна альтернатива
K2 ERP створюється не лише як бухгалтерська програма, а як універсальна платформа управління бізнесом. В одній екосистемі можуть працювати бухгалтерський і податковий облік, CRM, фінанси, склад, виробництво, зарплата, документообіг, аналітика, інтернет-магазини та інші корпоративні рішення.
У подкасті Сергій Рудюк наголошує, що ключова перевага K2 ERP полягає не лише в готових модулях, а й у швидкості розробки нових застосунків і доопрацювань. Платформа будується так, щоб українські програмісти могли швидко адаптувати її під реальні процеси конкретного підприємства.
На відміну від систем, архітектура яких формувалася ще у 1990-х роках, сучасні українські продукти можуть від початку проєктуватися як веборієнтовані, мобільні та кросплатформні. Вони не зобов’язані десятиліттями підтримувати застарілі структури лише тому, що до них звик ринок.
Це не означає, що український продукт автоматично буде ідеальним. Помилки є в будь-якому складному програмному забезпеченні. Але у випадку українського виробника бізнес може безпосередньо говорити з розробниками, впливати на пріоритети, замовляти функціонал і вкладати кошти в технологію, яка залишається в Україні.
Що має зробити бізнес уже зараз
Перше, що потрібно зробити, — не видаляти систему, а провести інвентаризацію.
Керівництво має з’ясувати, де саме використовується 1С або BAS. Часто власник упевнений, що компанія вже перейшла на іншу ERP, але окремі бази продовжують працювати в бухгалтерії, на складі, у кадровій службі, у філіях або на старих серверах.
Після цього необхідно визначити критичні процеси й дані, перевірити резервні копії, оцінити залежність від конкретних програмістів і скласти перелік інтеграцій.
Наступний крок — сформувати вимоги не у вигляді «зробіть нам таку саму 1С», а з погляду реальних бізнес-процесів. Можливо, частина старих документів і полів узагалі не потрібна. Можливо, певні операції можна спростити, автоматизувати або перенести в мобільний застосунок.
Лише після цього варто порівнювати українські та західні рішення, запускати пілот і складати бюджет переходу.
Держспецзв’язку також звертає увагу на маркетплейс цифрових рішень Дія.Бізнес, де компанії можуть шукати українські альтернативи за різними напрямами.
Що повинна зробити держава
Самих санкцій недостатньо, якщо вони не супроводжуються зрозумілою державною політикою.
Бізнесу потрібен офіційний план переходу, чіткі строки для різних категорій підприємств, роз’яснення юридичних наслідків, доступ до переліку альтернатив та механізми контролю.
Українським розробникам потрібні гранти, доступне фінансування, податкові стимули, державні замовлення та можливість демонструвати свої продукти широкій аудиторії.
Потрібна також велика інформаційна кампанія. Бухгалтери, керівники й підприємці мають постійно чути не лише про заборони, а й про практичні способи переходу: які продукти існують, скільки це коштує, як переносяться дані, де отримати фінансування і хто відповідає за результат.
Учасники подкасту наголошують, що державна політика повинна поєднати стимулювання, інформаційну підтримку та реальний контроль за виконанням обмежень. Без цього частина підприємств продовжуватиме відкладати рішення, сподіваючись, що проблема зникне сама.
Україні не обов’язково створювати одну державну ERP-систему для всіх. Навпаки, потрібна конкуренція між десятками українських продуктів. Але держава має сформувати попит і правила, за яких російське програмне забезпечення перестане мати штучну перевагу, накопичену за десятиліття.
Перехід — це не витрата, а інвестиція у незалежність
Найнебезпечніше рішення, яке може ухвалити бізнес у 2026 році, — не робити нічого.
Не потрібно вимикати стару систему завтра. Але вже сьогодні потрібно розуміти, чим її замінити, скільки триватиме міграція, які дані слід перенести та хто відповідатиме за проєкт.
З кожним роком залежність не стає меншою. З’являються нові документи, доробки, інтеграції та користувачі. Сума майбутнього переходу зростає, а кількість фахівців, готових підтримувати стару технологію, поступово скорочується.
Український бізнес не може будувати майбутнє на програмному фундаменті, який він не контролює.
Відмова від 1С та BAS — це не боротьба проти бухгалтерів і не вимога пожертвувати стабільністю підприємства. Це перехід до сучаснішої, безпечнішої та технологічно незалежної моделі роботи.
Мета полягає не в тому, щоб просто видалити російську програму. Мета — створити українську екосистему, у якій гроші підприємств фінансують українських програмістів, українські продукти й українську економіку.
Російський софт не повинен залишатися фундаментом українського бізнесу. Але зміниться це лише тоді, коли власники підприємств перестануть чекати остаточної заборони й почнуть планувати перехід уже зараз.
Дивіться повний випуск TAX Podcast про санкції проти 1С і BAS, кіберризики, українські альтернативи та практичні шляхи міграції.