Є на ринку програмного забезпечення одна давня вистава. Називається вона приблизно так: “Ми вже не 1С, ми просто дуже на неї схожі”.
Актори ті самі. Декорації ті самі. Логіка та сама. Запах нафталіну той самий. Просто на двері повісили нову табличку і сподіваються, що глядачі в залі різко втратили пам’ять.
Але український бізнес уже не маленька дитина, якій можна показати старий радянський телевізор і сказати: “Це сучасний смарт-девайс, просто трохи задумливий”.
BAS — це російська 1С.
І скільки б не натирали цю історію до блиску, походження від цього не зникає. Якщо старий продукт переодягнути в новий піджак, він не стає інновацією. Він просто стає старим продуктом у піджаку, який йому трохи тисне.
Саме тому українському бізнесу потрібна не косметика. Не нова назва для старої залежності. Не ще одна “майже українська” легенда з російським корінням.
Українському бізнесу потрібна своя платформа.
І саме для цього створюється K2.
Бізнесу не потрібна ще одна велика страшна ERP
Слово ERP для багатьох керівників звучить так, ніби хтось тихо відкрив двері в кімнату, де живуть кошториси, консультанти, нескінченні впровадження і люди, які говорять фразами на кшталт: “Тут потрібна додаткова оцінка обсягу робіт”.
Тому ми все частіше говоримо просто: K2.
Бо K2 — це не коробка з модулями, яку треба урочисто занести в компанію, поставити посеред офісу і три роки навколо неї танцювати.
K2 — це українська бізнес-платформа, на якій можна швидко створювати те, що потрібно компанії саме зараз.
Не колись, після двадцяти нарад.
Не після того, як усі учасники проєкту посивіють.
Не після того, як бізнес уже зміниться тричі, а технічне завдання ще буде “на погодженні”.
А тоді, коли це потрібно.
Бо сучасний бізнес не чекає, поки стара система доп’є чай, подумає, скривиться і скаже: “Ну, це складно”.
Сучасному бізнесу потрібна швидкість.
K2 — це коли система підлаштовується під бізнес, а не бізнес під систему
У старому світі компанія часто мусила жити за логікою програми. Якщо процес у бізнесі не влазив у стару архітектуру, то винним вважався не продукт, а бізнес.
“Ви неправильно працюєте”.
Чудова фраза. Особливо коли її каже система, яка сама виглядає так, ніби пережила кілька економічних криз, три ребрендинги і один невдалий ремонт.
K2 будується з іншою філософією.
Не бізнес має ламатися під програму. Програма має допомагати бізнесу рости.
Потрібен контроль звітності — він створюється. Потрібен облік — він розвивається. Потрібні документи, склад, клієнтські процеси, мобільна робота, аналітика, інтеграції — усе це не має бути окремим зоопарком із різних програм, які між собою спілкуються через Excel, нерви бухгалтера і святу віру в “якось воно зведеться”.
K2 дає іншу основу.
Є платформа. Є архітектура. Є можливість швидко будувати нові рішення. Є рух.
А рух — це саме те, чого найбільше боїться старий софт. Бо старий софт любить, коли всі сидять тихо, нічого не змінюють і раз на рік покірно заносять гроші за підтримку минулого.
Продукт продає не функції. Продукт продає полегшення
Ніхто не купує систему заради красивого списку можливостей.
Бухгалтеру не потрібна “інноваційна цифрова екосистема”. Бухгалтеру потрібно здати звітність і не відчути себе сапером перед дедлайном.
Керівнику не потрібен “модуль аналітичного управління”. Йому потрібна правда в цифрах, бажано до того, як проблема вже прийшла в кабінет, сіла на стілець і попросила каву.
Власнику не потрібна чергова назва на ринку. Йому потрібне відчуття, що його бізнес не прив’язаний до російського програмного хвоста, який роками тягнувся за компаніями й робив вигляд, що це не хвіст, а “історична сумісність”.
K2 продає не кнопки. K2 продає спокій, швидкість і свободу руху.
Бо справжня цінність платформи не в тому, що вона “щось має”. Справжня цінність у тому, що бізнес нарешті може перестати воювати зі своїми інструментами.
Програма не повинна бути ще одним проблемним співробітником, якого не можна звільнити, бо “на ньому все тримається”.
Програма має працювати.
Тихо. Швидко. Зручно. Без істерик.
Зручність — це коли система не вимагає поклоніння
Є старі системи, до яких користувач заходить так, ніби входить у кабінет суворого чиновника.
Не так натиснув — винен.
Не там відкрив — винен.
Зайшов не з того комп’ютера — винен.
Версія не та, драйвер не той, кабель не той, день тижня, мабуть, теж не той.
Усе це роками називали “корпоративною автоматизацією”. Хоча іноді воно більше схоже на квест: “Знайди людину, яка пам’ятає, як це налаштовувалось у 2014 році”.
K2 має бути іншим.
Система має бути там, де працює людина.
Керівник не повинен бути прикутим до офісного комп’ютера, як герой старого фільму до батареї. Бухгалтер не повинен чекати “того самого робочого місця”. Менеджер не повинен бігати між клієнтом, складом і десятком файлів, які називаються “остаточна версія фінал 7 нова точно.xlsx”.
Бізнес уже давно живе в браузері, телефоні, ноутбуці, дорозі, офісі, вдома, на складі, у відрядженні. І платформа має жити там само.
Не навпаки.
Найгостріша частина історії — це не технологія, а вибір
Можна скільки завгодно говорити про функціональність, але в українському контексті є тема значно сильніша.
Відмова від російського програмного забезпечення.
Це вже не просто питання зручності. Це питання нормальності.
Бо дивно будувати українську економіку, українські компанії, українську незалежність — і при цьому тримати облік на продукті з російським походженням.
Це приблизно як ремонтувати дах під час дощу і одночасно платити людині, яка цей дах пробила.
Можна довго пояснювати, що “так історично склалося”. Але історично багато що складалося неправильно. І саме для цього існує майбутнє — щоб нарешті перестати обслуговувати помилки минулого.
Кожен перехід на українську платформу — це не тільки бізнес-рішення. Це голосування за власну технологічну незалежність.
Не гаслом.
Не постом у соцмережах.
А реальною дією.
Старий софт боїться не критики. Він боїться альтернативи
Критику можна пережити.
До критики старі монополії давно звикли. Вони стоять на ринку, як стара шафа в коридорі: усім заважає, але всі звикли її обходити.
Справжня проблема для них починається тоді, коли з’являється альтернатива.
Не теоретична.
Не “колись буде”.
А жива, українська, така, що розвивається, залучає програмістів, створює модулі, відкриває хмару, будує інструменти, говорить з бізнесом нормальною мовою і не просить вибачення за те, що хоче рости швидко.
Ось тут старому ринку стає некомфортно.
Бо поки немає альтернативи, можна розповідати казки про “незамінність”.
А коли альтернатива з’являється, казка раптом починає звучати як погано відрепетирувана реклама пилососа з дев’яностих.
K2 небезпечна для старого софту саме тому, що вона не просить місця за столом. Вона будує новий стіл.
Гумор тут не прикраса. Це ліхтарик у темному підвалі
Чому ми можемо жартувати про серйозні речі?
Бо іноді абсурд треба не тільки пояснювати, а й висміювати.
Коли старий російський продукт намагається вдавати українську новинку — це не стратегія. Це корпоративний маскарад.
Коли бізнес роками страждає від системи, але називає це “стабільністю” — це не стабільність. Це Стокгольмський синдром із ліцензійним ключем.
Коли кожне доопрацювання перетворюється на маленьку драму в трьох актах — це не автоматизація. Це театр, де головну роль грає технічний борг.
Гумор допомагає сказати правду так, щоб її не тільки почули, а й запам’ятали.
Бо люди можуть забути суху таблицю порівнянь.
А от фразу про динозавра в серверній, який щомісяця просить оновлення, — уже складніше.
K2 — це про майбутнє, яке не хоче чекати дозволу
Найбільша помилка — думати, що майбутнє настане саме.
Не настане.
Його хтось має написати.
У коді. У модулях. У впровадженнях. У документації. У нових процесах. У сміливості сказати: досить жити на чужому старому фундаменті.
K2 створюється саме так.
Не як вивіска.
Не як “ще одна система на ринку”.
Не як спроба зробити трохи зручнішу копію минулого.
K2 створюється як українська платформа, на якій можна швидко будувати бізнес-рішення для реальних компаній.
І в цьому її сила.
Бо платформа — це не один модуль.
Платформа — це можливість рухатися.
Сьогодні закрити одну проблему. Завтра — іншу. Післязавтра — створити новий напрямок. І не починати щоразу з нуля, ніби бізнес кожного разу будує собі нову хату, бо в старій не відкривається вікно.
Український бізнес заслуговує на більше, ніж ребрендинг минулого
Ми не маємо вічно вибирати між старим російським продуктом і дорогими закордонними системами, які часто приходять із таким виглядом, ніби зараз автоматизують не компанію, а бюджет невеликого міста.
Україні потрібен свій сильний комерційний продукт.
Гнучкий.
Швидкий.
Практичний.
Зрозумілий бізнесу.
Такий, що не боїться масштабу.
Такий, що не маскує походження, бо йому нема чого соромитися.
K2 — це українська платформа для компаній, які хочуть не чекати, а діяти.
Для тих, хто хоче навести порядок в обліку, контролювати звітність, автоматизувати процеси, працювати зручно й прибирати російське програмне забезпечення зі свого бізнесу не колись, а зараз.
Бо “колись” — це улюблений календар старого софту.
У ньому всі зміни завжди заплановані на потім.
Настав час не міняти табличку. Настав час міняти основу
Російське програмне минуле занадто довго сиділо в українському бізнесі, розклавши папки, модулі й консультантські звички.
Воно звикло, що його терплять.
Звикло, що його бояться міняти.
Звикло, що бізнес бурчить, але платить.
Але звичка — це не стратегія.
І страх — це не бізнес-план.
K2 — це спосіб вийти з цього кола.
Не просто перейти з однієї програми на іншу.
А отримати платформу, на якій можна будувати своє.
Свої процеси.
Свою логіку.
Свою швидкість.
Своє технологічне майбутнє.
Бо український бізнес не повинен відкривати завтрашній день через російське вікно.
Майбутнє має відкриватися через K2.