Є рішення, після яких бізнес росте. Є рішення, після яких він стає дорослішим. А є перехід з 1С на BAS.
Це особливий жанр української бізнес-драми — дорогий, нервовий, пафосний і чомусь досі презентований як «стратегічний крок». Хоча насправді це не стратегія. Це капітальний ремонт у занедбаному бараці, який збираються зносити.
Уявіть картину: компанія збирає стратегічні наради, погоджує бюджети з п’ятьма нулями, паралізує роботу бухгалтерії, шукає дефіцитних програмістів, місяцями випалює нерви топменеджменту. Нарешті власник урочисто оголошує: «Ми здійснили диджитал-трансформацію! Ми перейшли з 1С на BAS».
І тут хочеться не аплодувати. Хочеться тихо поставити склянку на стіл, подивитися йому в очі й запитати:
«Ви притомні? Ви точно кудись перейшли?»
Анатомія абсурду: Свіжа побілка на палаючому будинку
Давайте знімемо маски. На 12-му році війни та у 2026 році пора називати речі своїми іменами.
- BAS — це і є російська 1С.
- Це не українська альтернатива.
- Не технологічна незалежність.
- Не «нова цивілізація обліку».
BAS (Business Automation Software) — це та сама архітектура, ті самі сервери, той самий код і той самий російський бенефіціар, просто в поспіхом перешитому європейському костюмі. Це людина, яка тікає з палаючого будинку, робить коло навколо двору і заходить у той самий під’їзд, але через чорний хід. Стіни ті самі, чадний газ той самий, ризики ліквідації системи державою — ті самі. Але табличка на дверях свіжа, комплаєнс-менеджер задоволений.
Ми, як розробники суто української K2 ERP, стикаємося з цим когнітивним дисонансом щодня. Керівники абсолютно щиро розповідають:
«Ну ми ж починаємо з чистого аркуша! Запускаємо BAS КУП або BAS ERP. Так, дані за 5 років не переносимо, бо система не стягне. Так, це займе 8 місяців. Так, коштує як крило від літака. Але так простіше…»
Слухаєш це і розумієш: людина лікує гангрену, прив’язуючи до неї подорожник кольору «інноваційний синій». Вона не бреше — вона щиро вірить, що рятує бізнес. І саме від цього стає моторошно. Це не дурість окремого директора. Це звичка цілого ринку обирати найзручнішу ілюзію замість одного складного, але дорослого рішення.
Психологічний гачок: Підприємець купує не софт, він купує алібі
Чому розумні, прагматичні бізнесмени йдуть на цей крок? Глибоко всередині власник усе розуміє. Він знає, що BAS — це тупик. Але BAS фантастично зручний для внутрішнього боягузтва компанії.
Він дозволяє:
- Не конфліктувати з інерцією системи. Не сваритися з головбухом, яка керує компанією через шантаж: «Я в іншому софті працювати не буду, звільняюся».
- Не ламати криві процеси. Не описувати реальну логіку бізнесу, а продовжувати жити в хаосі, заклеєному костилями й ручними доробками «васі-програміста», який відповідає на дзвінки лише у фазу повного місяця.
- Купити психологічне алібі. Сказати інвесторам чи партнерам: «Ми пішли з 1С».
Ви не пішли. Ви просто перейшли в інший кабінет тієї самої будівлі й заплатили за екскурсію. Фраза «так простіше» — найдорожча фраза в історії корпоративних банкрутств. У бізнесі «простіше зараз» завжди означає «катастрофічно дорожче потім».
«Чистий аркуш» чи корпоративна амнезія?
Окрема фішка впроваджувачів BAS — запропонувати компанії «почати з чистого аркуша». Звучить романтично, як новий блокнот.
Але в реальності це означає, що управлінську пам’ять вашого бізнесу за останні роки — клієнтські тренди, історію маржинальності, аналітику помилок, реальні залишки — просто викидають на смітник. Бо архітектура «нового» BAS настільки перевантажена, що нормальний трансфер даних перетворюється на пекло.
Вам продають амнезію в подарунковій упаковці, а ви радієте, що не треба розгрібати старі завали.
K2 ERP: Продуктове мислення проти сировинного рабства
Ми пропонуємо альтернативу, яка лежить не в площині «заміни кнопок». Це зміна цивілізаційного коду вашого бізнесу.
Коли ви купуєте BAS, ваші гроші йдуть на утримання старої імперської екосистеми, яка роками доїла український ринок. Коли ви впроваджуєте K2 ERP, кожна ваша гривня інвестується в український продукт, українську інфраструктуру та українських архітекторів софту.
Тут вмикається фундаментальна різниця в мисленні:
| Критерій | Перехід на BAS (1С) | Впровадження K2 ERP |
| Суть процесу | Консервація старої залежності | Побудова технологічної свободи |
| Економічний ефект | Вимивання капіталу на підтримку «минулого» | Капіталізація власного бізнесу та ІТ-сектору України |
| Архітектура та швидкість | Важкий, неповороткий код, що потребує постійних платних “латок” | Гнучка, сучасна хмарна платформа під реальні процеси |
| Стратегічна перспектива | Тупик. Черговий перехід через 2-3 роки, коли систему заблокують остаточно | Масштабування, вихід на міжнародні ринки, готовність до євроінтеграції |
Кожне впровадження K2 ERP — це не ізольована витрата «в нікуди». Це цеглина в спільну цифрову незалежність. Один бізнес профінансував у K2 складський модуль, інший — складне виробництво, третій — логістику чи аналітику. Але ці доробки не вмирають у закритій базі одного клієнта. Вони збагачують ядро системи, роблячи продукт сильнішим для кожного наступного українського підприємства.
Це перехід від сировинного мислення (де ми просто споживаємо чуже і продаємо дешеві мізки на аутсорс) до продуктового мислення (де ми створюємо потужний національний ERP-софт, здатний завтра йти на експорт).
Час подивитися у дзеркало
Найскладніше питання в цій статті — не до програмістів чи бухгалтерів. Воно до вас — до Власника, СЕО, генерального директора.
Хто ви в цій точці історії: Підприємець чи Адміністратор Страху?
- Адміністратор страху обирає те, що знайоме. BAS не страшний, він звичний, він м’який, він дозволяє не напружувати команду і ще трохи побути в зоні комфорту. Але бізнес не стає лідером ринку від гасла «давайте ще трохи пересидимо».
- Підприємець будує майбутнє. Він ріже пуповину із минулим, навіть якщо це болить.
Перехід на будь-яку ERP-систему — це важка праця, стрес та інвестиції. І K2 ERP, і BAS вимагатимуть ресурсів команди. Але напрямок руху принципово різний.
Перехід на BAS — це біг по колу в зачиненому вольєрі.
Перехід на K2 ERP — це вихід на магістраль.
У 2026 році платити за реанімацію чужого минулого — це не просто менеджерська помилка. Це фінансування власної технологічної ліквідації.
Досить годувати минуле. Час будувати своє.