Коли в Україні заходить мова про 1С, обов’язково знаходиться людина з поглядом сумного бухгалтера над закритим кварталом:
— Та не чіпайте 1С. Вона ж ні в чому не винна. Це просто програма. Жертва санкцій.
Жертва?
Давайте без сліз над російською ERP. Подивимось на цифри.
За відкритими даними TAdviser, виручка 1С становила приблизно 18,4 млрд рублів у 2010 році, 37,3 млрд рублів у 2016 році, 65 млрд рублів у 2020 році, 67,9 млрд рублів у 2021 році та 64,9 млрд рублів у 2022 році.
Графік, який погано поєднується зі словом “жертва”
Виручка 1С, млрд рублів
2010 | █████████ 18,4
2016 | ██████████████████ 37,3
2020 | ███████████████████████████████ 65,0
2021 | ████████████████████████████████ 67,9
2022 | ██████████████████████████████ 64,9Тепер порахуємо.
2010 → 2016:
18,4 → 37,3 млрд рублів.
Приріст: +102,7%.
2016 → 2021:
37,3 → 67,9 млрд рублів.
Приріст: +82,0%.
Формально у відсотках перший період виглядає трохи більшим. Але є нюанс, і він важливий.
До 2014 року 1С уже була домінуючим продуктом у Росії. Це був зрілий ринок. А після 2014 року почалася політика імпортозаміщення, коли російська держава почала витісняти західне програмне забезпечення й просувати власні продукти. І 1С опинилася не під колесами санкцій, а біля каси.
Тобто після початку війни проти України у 2014 році компанія не “страждала”, не “зникала” і не “вмирала”. Вона продовжила масштабуватися, отримувати нові ринки й рости на російській корпоративній інфраструктурі.
Порівняння темпів росту
| Період | Виручка на старті | Виручка в кінці | Приріст | Середньорічний темп |
|---|---|---|---|---|
| 2010–2016 | 18,4 млрд руб. | 37,3 млрд руб. | +102,7% | ≈12,5% на рік |
| 2016–2021 | 37,3 млрд руб. | 67,9 млрд руб. | +82,0% | ≈12,7% на рік |
І ось тут найцікавіше: середньорічний темп після 2016 року навіть трохи вищий, ніж у період 2010–2016.
Тобто казка про “бідну 1С, яку знищили санкції”, не дуже дружить із калькулятором.
Калькулятор, на відміну від деяких бухгалтерів, не плаче над російським софтом.
Імпортозаміщення: коли санкції для одних — проблема, а для інших — бізнес-модель
Після 2014 року Росія почала активніше просувати заміну західного ПЗ на російське. Після 2022 року цей процес став ще жорсткішим: західні компанії виходили з РФ, підтримка зникала, а російські підприємства шукали “свої” рішення.
Reuters у 2025 році писав, що SAP до війни займала до 60% російського ринку бізнес-ПЗ, а після припинення роботи SAP у РФ великі російські компанії почали шукати або створювати внутрішні альтернативи. У матеріалі також згадано, що РЖД та “Газпромнефть” співпрацюють із 1С над російською альтернативою SAP.
Тобто це вже не історія про “маленьку бухгалтерську програму”.
Це історія про те, як російський корпоративний сектор перебудовується під санкції, а 1С стає одним із ключових гравців цієї перебудови.
Санкції для України — це питання безпеки.
А для 1С — це, схоже, ще й ринкова можливість.
1С і оборонка: “просто бухгалтерія”, яка зайшла занадто далеко
Особливо цинічно звучить аргумент:
— Ну це ж просто облік. Яка війна? Які ракети? Які танки?
А потім відкриваєш партнерські матеріали екосистеми 1С і бачиш, що “1С” обрали понад 200 підприємств оборонно-промислового комплексу РФ. Там же описуються функції для роботи з державним оборонним замовленням, контролем коштів і обліком витрат за контрактами ГОЗ.
Тобто це не “просто накладна на канцтовари”.
Це автоматизація підприємств, які є частиною оборонно-промислового комплексу держави-агресора.
А інші інтегратори прямо описують 1С як ядро єдиного інформаційного простору підприємств ОПК.
І після цього нам знову пропонують вірити, що 1С — невинна жертва?
Жертва чого саме?
Жертва того, що працює в російській економіці?
Жертва того, що отримує вигоду від імпортозаміщення?
Жертва того, що її продукти використовуються на підприємствах ОПК?
Жертва того, що вона є одним із ключових елементів цифрової інфраструктури Росії?
Це не жертва. Це бенефіціар.
Мовчання теж має ціну
Є ще одне питання, яке дуже незручно ставити прихильникам “невинної 1С”.
Де публічна позиція?
Компанія, яка має вплив на сотні тисяч підприємств, державний сектор, промисловість і оборонку, могла хоча б спробувати сказати: війна — це злочин.
Могла заявити, що не хоче обслуговувати оборонну економіку.
Могла вийти з окремих напрямів.
Могла використати свій авторитет у російському бізнес-середовищі.
Але ми не бачимо гучної публічної антивоєнної позиції керівництва 1С. Натомість бачимо інше: бізнес працює, продукти продаються, імпортозаміщення триває.
Звичайно, одна компанія не могла сама зупинити війну. Але вона могла не бути зручною деталлю в машині, яка цю війну обслуговує.
Бо мовчання великої корпорації — це не нейтралітет.
Це позиція.
Просто дуже зручна для каси.
Український парадокс
Найсумніше навіть не те, що 1С заробляє в Росії.
Найсумніше, що в Україні досі знаходяться люди, які пояснюють, чому російське ПЗ треба залишити.
Бо “звикли”.
Бо “бухгалтери не хочуть”.
Бо “дорого переходити”.
Бо “а хто нам перенесе залишки?”.
Бо “та воно ж працює”.
Так, працює.
Питання лише — на кого працює економіка, яку ви підтримуєте своїми грошима.
Українці збирають на дрони.
Український бізнес платить податки на оборону.
А паралельно хтось досі тримається за російський софт, який є частиною російської корпоративної та державної інфраструктури.
Це вже не просто технологічна інерція.
Це моральна бухгалтерія, де дебет з кредитом не сходиться взагалі.
Висновок
1С не є невинною жертвою санкцій.
Вона є великою російською ІТ-компанією, яка після 2014 року продовжила рости, отримала вигоду від політики імпортозаміщення, залишилася важливою частиною російської корпоративної інфраструктури та присутня в автоматизації підприємств оборонно-промислового комплексу РФ.
Її виручка зросла з 18,4 млрд рублів у 2010 році до 67,9 млрд рублів у 2021 році, а після початку війни 2014 року середньорічні темпи росту не впали, а залишилися дуже високими.
Тому питання не в тому, чи зручна 1С.
Питання в іншому:
чи має український бізнес моральне право після дванадцяти років війни продовжувати підтримувати російську цифрову інфраструктуру?
Бо програмне забезпечення — це не просто код.
Це гроші.
Це податки.
Це вплив.
Це залежність.
І дуже часто це відповідь на питання: на чиєму боці ваша бухгалтерія.
