Колись на українському ринку стояв собі один дуже знайомий персонаж. Старий, слизький, жадібний, але страшенно живучий. Звали його 1С. Він проліз у бухгалтерії, склади, виробництва, магазини, вліз у малий бізнес, середній бізнес, великий бізнес і сів там, як кіт на батареї: зручно, тепло, і злазити не збирається.
Потім прийшли санкції.
І тут, здавалось би, мав настати фінал цієї довгої мильної опери. Бо під санкції полетіло багато всякого російського добра: Яндекс, різні CRM, сервіси, платформи, вся ця братія, яка роками сиділа на українському ринку і робила вигляд, що вона “просто бізнес, нічого особистого”.
Тоді по студіях, вебінарах і круглих столах стояв такий плач Ярославни, ніби завтра вимкнуть кисень.
Як же бізнес буде без Яндекс-навігації?
Як же жити без російських CRM?
Як же працювати, якщо відрубати ці “незамінні” рішення?
І що?
Та нічого.
Навігація не померла. Є Google Maps, є інші сервіси, і ніхто не їздить кругами в пошуках офісу тільки тому, що Яндекс відправили за російським кораблем. CRM теж не вимерли, навпаки — їх зараз стільки, що якщо щодня тестувати нову, до пенсії не закінчиш.
Світ не впав. Бізнес не розсипався. Небо не тріснуло. З’ясувалось страшне: російські продукти були не незамінні. Вони просто роками сиділи на ринку, як бур’ян на городі, і вдавали з себе єдину можливу рослину.
Але якщо більшість російського софту таки пішла або здохла в тіні, то 1С вирішила показати класичний фокус шахрая з ярмарку.
Не зникнути.
Не піти.
Не визнати очевидне.
А просто… перефарбуватись.
Тут і починається справжній великодній театр.
Було собі звичайне яйце. Потім його занурили в барвник, витягли, натерли олійкою, поклали на серветочку — і тепер це вже, виходить, не яйце, а “новий продукт із оновленим позиціонуванням”.
Так і з 1С. Було 1С. Стало BAS. Десь поруч причепилися ще інші назви, типу BAF, “Афіна” та інші словесні накладки, покликані не пояснити, а заплутати. Бо коли продукт не можна відмити від походження, його намагаються хоча б зашумити назвами.
І тут на сцену виходить структура з майже церковно-благородною назвою — Спілка автоматизаторів бізнесу. Звучить так, ніби зараз будуть рятувати українське підприємництво, вишивати хрестиком діджиталізацію і нести світло автоматизації в маси.
А на практиці що?
На практиці це більше схоже не на спілку, а на цех із переклеювання шильдиків.
Її реальна місія виявилась напрочуд скромною і дуже знайомою: прибрати з усього слово “1С”, приліпити новий логотип, нову назву, нову легенду — і пустити старий продукт по старій партнерській мережі, але вже з іншим виразом обличчя. Наче це не той самий персонаж, а його двоюрідний брат із Європи.
Партнерам сказали прибрати будь-які згадки про 1С. Не просто зменшити, не винести в підвал сайту, не зробити дрібним шрифтом. Прибрати так, ніби 1С ніколи не було. Наче всі ці роки ти продавав не російську систему автоматизації, а, скажімо, екологічні свічки ручної роботи.
Натомість веліли вішати новий прапорець, новий логотип, нову термінологію.
І почалась епоха масового корпоративного лицемірства.
Учора це було 1С.
Сьогодні це BAS.
Учора це був російський продукт.
Сьогодні це, бачте, “рішення для українського бізнесу”.
Ну а завтра, мабуть, виявиться, що “Москвіч” — це швейцарський електрокар, просто ви відстали від трендів.
Найсмішніше тут навіть не сам ребрендинг. Ребрендинг — це нормальна річ, коли ти змінюєш стиль, позиціонування, ринок. Але тут нам намагаються продати не зміну бренду, а обряд екзорцизму через перекрашування. Мовляв, якщо на російському продукті замалювати російське ім’я, то російський дух сам вийде через вентиляцію.
Не вийшов.
Бо суть не в назві. Суть — у платформі, у сумісності, у логіці, у технології, у мові, у спадковості продукту. Якщо щось без проблем працює з конфігураціями 1С, якщо воно живе на тій самій платформі, якщо воно використовує ту саму мову, то це не “щось схоже на 1С”. Це 1С, яка прийшла на маскарад у чужому капелюсі.
На щастя, не всі в цій історії вирішили грати роль наївних статистів. Держспецзв’язку, як виявилось, не з тих, кому можна показати перефарбоване яйце й урочисто оголосити, що це вже ананас.
Там подивилися на цю виставу без маркетингового туману і сказали просту річ: BAS — це 1С. І внесли перелік продуктів BAS до заборони.
Тобто держава, м’яко кажучи, зрозуміла, що перед нею не нова сутність, а старий знайомий із новим бейджиком.
Але навіть після цього на ринку не стало тихо. Бо поки одна сторона каже: “це те саме”, інша продовжує з чесними очима розповідати клієнтам казки.
І ось тут починається найогидніша частина цієї історії.
Бізнесу не просто продають продукт. Йому продають моральне виправдання покупки.
Йому кажуть:
це не російське;
це вже інший продукт;
це не 1С;
це адаптоване рішення;
це новий бренд;
це зовсім інша історія.
І бізнес, який не сидить щодня по вуха в ІТ-кухні, часто слухає, вірить і купує. Бо бізнес не зобов’язаний розгрібати цю каналізацію походження, сумісності, платформи, санкційних списків і схематозу назв. Бізнес хоче просту відповідь на просте питання: “Це російське чи ні?”
А замість відповіді отримує виставу в жанрі “та ні, але так, але ви не так зрозуміли”.
Я останнім часом часто чую від власників компаній щире здивування:
“Стоп, BAS — це російське? А нам казали, що ні”.
І в цій фразі весь діагноз ринку.
Бо це не поодиноке непорозуміння. Це масова, системна, добре організована недоговореність. Це та брехня, яка юридично намагається ходити навшпиньки, але все одно смердить брехнею за кілометр.
Партнери BAS не просто “не все уточнюють”. Вони чудово знають, що продають. Вони бачили весь цей цирк із перейменуванням. Вони бачили, як продукту малювали нову біографію. Вони знають, що це не польське чудо, яке раптом виросло на родючих ґрунтах європейського софту. Вони знають, що це той самий старий механізм, просто з новою табличкою на дверях.
Але продовжують робити великі чесні очі.
Це приблизно як продавати російську нафту, переписану в документах через три перевалки, і розповідати, що тепер вона, мабуть, уже швейцарська. Або як у 2014 році дивитися на озброєних “зелених чоловічків” і серйозно обговорювати, чи точно вони мають стосунок до Росії, чи, може, просто забігли з воєнторгу по дорозі додому.
Тут той самий жанр.
Усі все знають.
Усі все бачать.
Але якщо дуже впевнено брехати і додати новий логотип, завжди знайдеться той, хто зробить вигляд, що повірив.
Особливо добре ця схема працює на тлі того, що в Україні 1С свого часу було продано сотням тисяч компаній. Це гігантський ринок. І коли всі ці компанії раптом зрозуміли, що хочуть злізти з російської голки, їм замість нормального виходу почали підсовувати ту саму голку, тільки в новому чохлі.
Не хочете російське?
Тримайте “не російське”.
Працює з конфігураціями 1С? Так.
Розуміє мову 1С? Так.
Технічно є 1С? Так.
Але називається інакше, тож можете спати спокійно.
Це не автоматизація бізнесу. Це автоматизація самообману.
І найгірше в цій історії навіть не те, що хтось продає. На ринку завжди будуть ті, хто продає що завгодно, аби лише купили. Найгірше — що величезну кількість компаній реально вводять в оману в момент, коли вони намагаються зробити правильний крок. Вони хочуть відмовитися від російського. Вони готові витрачати гроші, час, нерви на перехід. А їм замість альтернативи підсовують перефарбовану копію старої залежності.
І потім дивуються, чому до продавців таке ставлення.
Та тому що коли ти береш 1С, перешиваєш їй сорочку, міняєш ім’я і розповідаєш, що вона тепер “не звідси”, ти не займаєшся автоматизацією. Ти займаєшся дрібною, жадібною, цинічною підміною понять.
Можна скільки завгодно вигадувати нові абревіатури. Можна обліпити сайти логотипами спілок, асоціацій, регуляторів, комітетів і клубів любителів корпоративної локшини. Можна міняти назви продуктів у прайсах так, щоб покупець не одразу зрозумів, що саме йому всучили. Можна робити вигляд, що це не заборонений продукт, а якийсь загадковий “аналог”, що дивним чином на сто відсотків сумісний із тим, чого “вже давно нема”.
Але яйце від цього не перестає бути яйцем.
І 1С від цього не перестає бути 1С.
Хоч у золотий колір її фарбуй.
Хоч у синьо-жовтий.
Хоч посип глітером і назви “європейською платформою нового покоління”.
Суть не зміниться.
Тому тут висновок простий, грубий і чесний.
Все, що працює з конфігураціями 1С, усе, що використовує мову 1С, усе, що живе на її логіці та сумісності, — це і є 1С. І не треба прикидатися, що у фарбованого яйця раптом виросли крила і паспорт Євросоюзу.
А всім, хто далі розповідає, що BAS чи Афіна — “не російські”, варто хоча б раз подивитися в дзеркало без маркетингової презентації в руках.
Бо проблема вже давно не в продукті.
Проблема в брехунах, які знають правду — і все одно впарюють казку.