В Україні люблять говорити про сильне IT. І це правда: у нас багато талановитих програмістів, архітекторів, аналітиків, дизайнерів, інженерів. Українські спеціалісти працюють у складних міжнародних проєктах, пишуть код для банків, маркетплейсів, логістики, медицини, фінтеху, оборонки, штучного інтелекту.
Але є одна неприємна деталь, про яку часто мовчать.
Україна має сильних IT-спеціалістів, але не має достатньої кількості сильних продуктових IT-компаній.
Більша частина нашого IT десятиліттями працювала на аутсорсі. Тобто продавала не продукт, не інтелектуальну власність, не платформу, не екосистему, а години роботи програмістів. Продавала час. Часто — за цінами, які для західного ринку виглядали вигідно, а для українських команд здавалися “нормальними”, бо порівнювали не з вартістю продукту, а з зарплатою.
І в цьому є велика пастка.
Коли країна продає час — вона заробляє рівно стільки, скільки може фізично відпрацювати. Коли країна створює продукт — вона створює актив, який може продаватися роками, масштабуватися, експортуватися, збільшувати вартість компанії, формувати ринок, впливати на економіку і витісняти чужі рішення.
Аутсорс — це добре для швидкого заробітку. Продукт — це добре для економічної незалежності.
І саме тому в Україні досі так глибоко сидять 1С та BAS (російський 1С).
Не тому, що українські програмісти не можуть зробити краще. Можуть. Не тому, що в Україні немає людей, які розуміють бухгалтерію, склад, виробництво, зарплату, документообіг, торгівлю чи управління бізнесом. Є такі люди. Не тому, що український бізнес генетично приречений жити в російському софті. Ні.
Проблема в іншому.
Український ринок складний, нервовий, нестабільний і часто не готовий платити за продукт стільки, скільки платить закордон.
Для аутсорсингової компанії все виглядає дуже просто. Є іноземний замовник, є погодинна ставка, є зрозумілий контракт, є прогнозована оплата. Не потрібно переконувати українського бухгалтера, що BAS (російський 1С) — це не шлях у майбутнє, а спроба залишити бізнес у старій залежності. Не потрібно пояснювати власнику бізнесу, чому не можна ще десять років сидіти на старій системі, яка давно перетворилася на цифровий сарай із прибудовами. Не потрібно сперечатися з інтеграторами, які двадцять років жили на підтримці 1С і тепер розповідають, що без них сонце не зійде, податкова не прийме звіт, а склад сам себе обнулить від образи.
Працювати на українському ринку важко. Тут клієнт хоче “як у SAP”, “щоб було як у 1С”, “щоб коштувало як три піци”, “щоб доробили вчора”, “щоб підтримка відповідала вночі”, і бажано — “щоб усе було безкоштовно, бо ми ж тестуємо”.
І саме тому багато компаній просто не йдуть у продукт. Бо продукт — це довго. Це дорого. Це ризиковано. Це роки розробки, підтримки, помилок, переробок, документації, навчання клієнтів, побудови партнерської мережі, відео, статей, демо, впроваджень, конфліктів, оновлень, безсонних ночей і постійного пояснення ринку, що український продукт — це не “саморобка на коліні”, а майбутній фундамент цифрової незалежності.
Але якщо ніхто цього не робить — ринок займають чужі.
І тоді ми отримуємо ситуацію, яку маємо сьогодні: в Україні досі працюють сотні тисяч екземплярів 1С та BAS (російського 1С). Російський софт, його перефарбовані похідні, його стара партнерська мережа, його звички, його формати, його залежність, його інерція.
І це вже не просто питання програми для бухгалтера.
Це питання економічної безпеки.
Бо облікова система — це не калькулятор із красивою кнопкою “Провести”. Це нервова система бізнесу. Там гроші, товари, договори, зарплати, клієнти, постачальники, склади, виробництво, податки, звіти, управлінські рішення. Хто контролює облік — той має величезний вплив на бізнес-середовище країни.
Саме тому Україні потрібні не тільки хороші програмісти. Україні потрібні свої продуктові компанії, які готові працювати не лише там, де платять більше, а там, де історично треба виграти.
І саме тому K2 ERP зробила ставку на Україну.
Не на найпростіший ринок. Не на найбагатший. Не на найспокійніший. Не на той, де клієнти стоять у черзі з валізами грошей і просять: “Будь ласка, візьміть наш бюджет, тільки зробіть нам українську ERP”.
Ні. K2 ERP зробила ставку на ринок, де десятиліттями сидить 1С. Де BAS (російський 1С) намагається прикидатися нормальним безпечним рішенням для українського бізнесу. Де бухгалтери бояться змін. Де власники часто прокидаються тільки тоді, коли санкції вже стукають у двері не пальцем, а ломом. Де інтегратори старого софту кажуть: “Не чіпайте, воно ж якось працює”, хоча під капотом уже такий музей, що туди пора водити екскурсії школярів.
K2 ERP поставила перед собою амбітну задачу — замістити 500 тисяч екземплярів 1С та BAS (російського 1С) на українському ринку.
Це не маленька мета. Це не “зробимо ще одну CRM для трьох салонів краси”. Це не черговий стартап, який через пів року змінить пітч і піде продавати “AI-powered щось там для західного ринку”.
Це велика, важка, системна робота.
Потрібно створити продукт, який покриває реальні потреби українського бізнесу. Не презентаційні слайди. Не красиву демку на п’ять хвилин. А щоденну роботу: склад, продажі, закупівлі, касу, документи, CRM, виробництво, зарплату, бухгалтерію, податковий облік, інтеграції, звітність, управління, аналітику, права доступу, хмари, оновлення, підтримку.
Потрібно зробити так, щоб бізнес міг переходити з 1С та BAS (російського 1С) не в порожнечу, а в живу українську систему, яка розвивається швидше, ніж старі гравці встигають придумувати нові виправдання.
І найважливіше — це не просто боротьба за український ринок.
Це підготовка до експорту.
Бо коли український продукт проходить український ринок — він проходить серйозну школу виживання. Якщо система працює в Україні, де законодавство змінюється швидше, ніж деякі компанії встигають оновити логотип, де бізнес живе під час війни, де клієнти хочуть максимум за мінімум, де бухгалтерський облік складний, де податкова звітність не прощає романтики, — тоді такий продукт має шанси на зовнішніх ринках.
Український ринок може стати не фінальною точкою, а полігоном сили.
Спочатку — заміщення російського софту в Україні. Потім — вихід на зовнішні ринки. Далі — залучення грошей в економіку України. Не через продаж годин програмістів, а через продаж українського продукту, української платформи, української експертизи.
Бо різниця величезна.
Коли український програміст працює на аутсорсі, гроші приходять за його час. Коли українська компанія продає продукт, гроші приходять за створену інтелектуальну власність. Продукт можна продавати багатьом клієнтам одночасно. Його можна розвивати, масштабувати, локалізувати, просувати, будувати навколо нього партнерську мережу, навчальні програми, впровадження, консалтинг, інтеграції.
Продукт створює економіку навколо себе. Аутсорс створює зайнятість. Це різні рівні гри.
Україні потрібні обидва напрямки. Але без продуктів країна завжди буде переважно “майстернею для чужих ідей”. Хорошою, талановитою, працелюбною, але все ж майстернею.
А ми маємо бути не тільки тими, хто пише код для чужих платформ. Ми маємо створювати свої платформи.
K2 ERP — це саме така ставка.
Ставка на те, що Україна здатна не тільки обслуговувати чужі бізнес-моделі, а будувати власні. Не тільки продавати години, а створювати системи. Не тільки чекати, поки хтось принесе нам “цивілізовану альтернативу 1С”, а самим прибрати російський софт із українського бізнесу.
Так, це важко. Так, це довго. Так, це ринок, де часом легше пояснити коту принцип подвійного запису, ніж власнику бізнесу необхідність вчасно перейти з 1С та BAS (російського 1С). Але іншого шляху немає.
Бо якщо українські компанії не займуть український ринок — його знову займуть чужі. Якщо ми не створимо власні ERP, CRM, облікові, виробничі та управлінські системи — нам знову продадуть “майже українське”, “трошки локалізоване”, “перефарбоване”, “адаптоване”, “історично знайоме”, а по суті — стару залежність у новій упаковці.
K2 ERP — це не просто програмний продукт. Це спроба змінити логіку українського IT: від продажу часу — до створення власної сили.
Український бізнес має перестати інвестувати в російське минуле. Українські розробники мають бачити сенс у продуктових компаніях. Українська економіка має отримувати гроші не тільки за робочі години, а за власні технології.
І тоді шлях буде правильним: спочатку замінити 1С та BAS (російський 1С) в Україні, потім вийти на експорт, потім залучати гроші з інших ринків назад в українську економіку.
Бо справжня незалежність — це не лише прапор над офісом.
Справжня незалежність — це коли український бізнес працює на українському продукті, українські програмісти створюють власні платформи, а гроші з усього світу приходять в Україну, а не витікають із неї.