Червень 2026 року мав стати точкою неповернення для російського софту в Україні. Держспецзв’язку розширила «чорний список» забороненого програмного забезпечення до 215 позицій, додавши туди 175 нових конфігурацій 1С та BAS. Для українського бізнесу це чіткий сигнал від держави: використання цих програм — це не просто «історична звичка», це пряма загроза національній безпеці, кіберризики та фінансування ворога.
Здавалося б, вітчизняний IT-ринок мав отримати колосальний поштовх. Українські розробники, які роками створювали альтернативи, нарешті готові вивести бізнес із санкційної пастки. Наша команда розробила K2 ERP — систему, яка реально, на рівні архітектури, модулів та бізнес-процесів, здатна замінити 1С/BAS на українських підприємствах.
Але замість підтримки ми вперлися у глуху, цинічну стіну. Як виявилося, прибрати російський софт із ринку заважають не технічні нюанси, а штучний інформаційний вакуум і державна бюрократія.
Це сповідь про те, як систему, що здатна дати Україні цифрову незалежність, просто не пускають до споживача.
Бар’єр перший: Медійна стіна, або «Для нас усе українське — це джинса»
Коли ми йдемо до провідних українських бізнес- та IT-медіа з пропозицією: «Давайте зробимо чесний технічний розбір. Ми покажемо архітектуру K2 ERP, порівняємо її з BAS, відкрито розпишемо кейси міграції даних, інтерфейси, API, щоб бізнес бачив реальну альтернативу», ми чуємо від редакцій одну й ту саму відповідь: «Це реклама. Йдіть у комерційний відділ».
Виникає абсурдний парадокс. Коли українські ЗМІ щодня безкоштовно публікують вебінари, інструкції та курси з автоматизації у BAS — це вважається «корисним контентом для бухгалтера» та «суспільним інтересом». Редакції женуться за безкоштовним трафіком, нормалізуючи підсанкційний софт в інформаційному полі.
Але щойно з’являється готовий український продукт — для медіа він миттєво стає «чужим комерційним бізнесом». Журналістам простіше раз на рік опублікувати збірний список із 20 випадкових назв через кому (де немає жодної конкретики для директора чи аудитора), ніж взяти на себе сміливість і зробити глибокий редакційний тест-драйв вітчизняної ERP-системи.
Конкуренція на ринку імпортозаміщення у 2026 році програється не в коді. Вона програється через медійний цинізм, який тримає українські розробки в тотальній тіні колишнього російського монополіста.
Бар’єр другий: Зависання в Дія.Маркетплейс. Три тижні, які тривають місяць
Держава на рівні гасел закликає: «Тікайте з 1С!». Міністерства звітують про створення цифрових інструментів для допомоги бізнесу. Один із таких інструментів — Дія.Маркетплейс, де підприємці мають знаходити перевірений, безпечний український софт.
Ми подали продукти K2 ERP на модерацію до маркетплейсу Дії. Нам офіційно пообіцяли, що система з’явиться на платформі ще три тижні тому. Результат? Продукти досі «висять» на розгляді.
Ми розуміємо, що після червневого розширення санкцій Держспецзв’язку навантаження на модераторів Мінцифри зросло. Але коли державний механізм затягує перевірку реального софту на місяці, це перестає бути просто «бюрократичною затримкою».
У цей самий час тисячі українських компаній гарячково шукають, куди мігрувати, не знаходять альтернатив на державних ресурсах і… залишаються на BAS, купуючи нові ліцензії в обхід заборон.
Кому вигідна наша невидимість?
У нас виникає цілком обґрунтована підозра: цей інформаційний та бюрократичний вакуум навколо систем, здатних реально замінити 1С, може бути комусь вигідним.
Роками навколо 1С/BAS в Україні будувалася гігантська багатомільйонна інфраструктура: дилери, франчайзі, інтегратори, сертифіковані навчальні центри. Сьогодні багато з цих гравців просто «перефарбувалися», але продовжують лобіювати старі інтереси. Їм критично важливо затримати вихід технологічних, незалежних українських ERP-систем на широку аудиторію та державні майданчики. Чим довше K2 ERP чи інші зрілі вітчизняні продукти будуть заблоковані на модерації чи ігноруватимуться пресою, тим більше часу у латентних прихильників старого софту пересадити український бізнес на свої нові «квазі-альтернативи».
Наш маніфест
Ми не просимо про безкоштовний піар чи особливі умови. Ми звертаємося до логіки та національної відповідальності.
- До українських медіа: Перестаньте ховати голову в пісок під приводом «боротьби з рекламою». Війна з російським софтом — це не бізнес-розборки, це кібербезпека країни. Почніть робити глибокі, незалежні розбори українського ПЗ. Ринок має знати своїх героїв в обличчя, а не за загальними списками через кому.
- До Мінцифри та команди Дії: Прискорте процеси. Кожен день, поки українська ERP-система чекає на галочку модератора, — це день, коли українські підприємства продовжують працювати в токсичному цифровому середовищі агресора.
Ми створили продукт, який готовий до великих навантажень, виробничих ліній, складних складів та української бухгалтерії. Ми готові до будь-яких відкритих тестів та порівнянь. Але ми втомилися боротися з системою, яка однією рукою забороняє ворожий софт, а іншою — блокує видимість свого власного.
Українське ПЗ має вийти з тіні. І це завдання не лише для нас, розробників. Це завдання для всієї держави, якщо ми дійсно хочемо здобути цифрову незалежність.