Введення
Пишу цю статтю після безсонної ночі, під нескінченну кількість тривог, вибухів і повідомлень про чергові російські атаки. Після ночі, коли ти не просто читаєш новини, а фізично відчуваєш, що російське — це не абстракція. Це не «ринок». Не «конкуренція». Не «програмний продукт». Це система, яка приходить до нас ракетами, дронами, смертю, руйнуванням, брехнею, корупцією, залежністю і звичкою називати окупацію «бізнесом».
І в такі ночі особливо ясно розумієш: справа, якою ми займаємось, — не дарма.
Так, ми могли б мовчати. Могли б жити на кількох великих замовниках, займатися тільки своїм продуктом, не лізти в конфлікти, не чіпати ринок, не дратувати тих, хто роками годувався з російської екосистеми. Могли б робити вигляд, що це не наша справа.
Але зараз для нас це питання принципу.
Російський софт має бути прибраний з України. І з легального ринку, і з сірих схем, і з красивих презентацій, і з реклами, і з договорів, і з голів тих, хто досі думає, що можна “пересидіти”.
Це хвороба, яка підступно заразила сотні тисяч українських компаній. Вона вросла в бухгалтерію, склад, зарплату, управлінський облік, документообіг, інтеграції, навчальні курси, партнерські мережі, консалтинг і щоденну роботу бізнесу. Її роками подавали як норму. Її виправдовували зручністю. Її маскували під нові назви. Її захищали словами «альтернативи немає».
Але альтернатива є.
І навіть якщо вона десь ще доростає, навіть якщо не всюди ідеальна, навіть якщо бізнесу треба час на перехід, це не змінює головного: російське не має права залишатися фундаментом української економіки під час війни.
Наша компанія невелика. До 15 співробітників. Ще зовсім недавно не було й десяти. Але якщо подивитися глибше, ми понад 30 років боролися за українське й проти російського. Так, були періоди, коли під тиском ринку ми співпрацювали з російськими продуктами, зокрема 1С та Бітрікс. Це правда, яку не треба ховати. Але в нас завжди були свої продукти, свої розробки, свої рішення, свій шлях.
Три роки тому, коли ми побачили безпорадність українського ринку перед продуктами 1С, коли побачили, як українські софтверні компанії випускають продукти, але не можуть перемогти 1С, бо технічно не перевершили її, ми почали працювати над новою реінкарнацією K2.
З самого початку ми поставили собі ціль: перевершити за всіма ключовими показниками існуючі продукти, особливо 1С.
Це здавалося майже неможливим. У 1С справді дуже швидко програмуються типові рішення. Але ми досягли швидкості, яка дозволяє розробляти ще швидше, масштабніше й гнучкіше. Ми перевершили стару модель не тільки у швидкості, а й у підході: не рішення на одного клієнта, а платформа, яка може рости на весь світ.
Про наш продукт знала обмежена кількість компаній: кілька великих замовників, багато торгових компаній, що працюють із сільськогосподарською технікою, інші бізнеси, де треба було реалізувати те, що раніше здавалося майже неможливим.
З початку року, коли виникла заборона і тема російського софту знову вийшла на поверхню, ми включилися в активну публічну боротьбу з ворожим програмним забезпеченням. І наразі вже є результати.
Продажі продуктів BAS у багатьох партнерів «Спілки автоматизаторів бізнесу», цієї перефарбованої 1С-екосистеми, почали зупинятися. Але ті, хто роками заробляв на цьому ринку, не здалися. Вони почали шукати способи продовжувати продажі, ховати назви, прибирати очевидні формулювання, казати клієнтам, що BAS — це нібито український продукт, нібито безпечна альтернатива, нібито не 1С.
Але коли продукт походить з тієї самої екосистеми, коли він технічно, комерційно, кадрово, історично або партнерськи пов’язаний із російським 1С-світом, то зміна вивіски не робить його українським.
Перефарбована 1С не стає українською лише тому, що її перестали називати 1С.
Компанії, які продовжують продавати такі продукти, мають розуміти: вони продають не просто програму. Вони продають ризик. Ризик для бізнесу, ризик для репутації, ризик для даних, ризик для української економіки, ризик для майбутнього.
Українські компанії, які купують такі продукти, можуть втратити гроші, час, репутацію й ресурси. Вони можуть вкластися у запуск системи, яка опиниться під ще жорсткішими обмеженнями. Вони можуть замість підтримки українського бізнесу знову підживити стару російську екосистему.
І це треба зупиняти.
Бізнес думає: пересиджу
Ідею про санкції проти російського софту я публікував ще на початку війни, приблизно у 2015 році. Тоді багатьом це здавалося радикальним. Але з часом ринок сам дійшов до очевидного питання: потрібно боротися з російським, бо воно знищує українське.
У 2017 році були введені санкції. Ринок ніби був у шоці. Але дуже швидко значна його частина вирішила не змінюватися, а «пересидіти».
1С потрапила під санкції. Почалося термінове переоформлення прав, перепакування продуктів, перенесення юридичних конструкцій в інші юрисдикції, вимоги до партнерів прибрати згадки про 1С із сайтів, замінити лексику, поставити на перший план новий бренд — BAS.
Виникла дивна й цинічна ситуація. Партнери продавали «новий продукт», але клієнтам часто пояснювали прямо: не бійтеся, це та сама 1С, просто тепер вона називається інакше.
Так бізнес почав купувати BAS, прекрасно розуміючи, що фактично залишається в тій самій екосистемі.
Замість реального переходу з російського софту на український, ринок значною мірою перейшов з 1С на перефарбовану 1С. Замість очищення — маскування. Замість незалежності — імітація. Замість чесної конкуренції — гра в назви.
На початку 2026 року, коли строки підійшли й стало зрозуміло, що тема заборони використання російського софту знову стає гострою, бізнес раптом виявився «не готовий». Але правда в тому, що він мав роки на підготовку. Просто весь цей час багато хто займався не переходом, а пошуком лазівки.
Коли в інформаційному полі з’явилися публікації про заборону використання 1С, BAS та низки інших російських продуктів, бізнес почав активно розбиратися. І коли з’ясував, що заборона прямо стосується передусім державного сектору, критичної інфраструктури, військових та інших визначених категорій, частина ринку знову видихнула: мовляв, можна ще пожити.
І саме це стало проблемою.
Бо поки держава формулює обмеження обережно, ринок читає це як дозвіл. Поки чиновники бояться різких рішень, партнери старої екосистеми продають далі. Поки суспільство обговорює ракети, хтось тихо проводить нове впровадження ворожого софту під виглядом «українського продукту».
Російський бізнес завжди живе в лазівках. Якщо залишити шпарину, він зробить із неї ворота.
Наші дії проти 1С та BAS
На початку року ми підтримали боротьбу проти російського софту не тому, що нам потрібні «ті гроші». Не тому, що ми просто хочемо забрати частину ринку. А тому, що вважаємо: російському бізнесу немає місця в Україні після того, як Росія розв’язала війну проти нашої держави.
Це не братський народ. Це ворог, який кожного дня підтверджує свою сутність ракетами, дронами, вбивствами, катуваннями, депортаціями, руйнуванням міст і спробою знищити українську ідентичність.
І якщо ворог прийшов нас вбивати фізично, то його бізнес і його софт не мають продовжувати заробляти на українському ринку.
Наш продукт швидкої розробки вже був готовий. Він пройшов серйозну практику на відомих об’єктах, зокрема на складних бізнес-процесах. Він пережив ті важкі моменти становлення, які проходять молоді продукти. Ми досягли швидкості, близької до тієї, яку ринок цінував у 1С, але при цьому дали інший масштаб, іншу архітектуру, інший рівень розвитку.
Ми почали просувати K2 ERP і одночасно говорити правду про BAS: BAS — це не чесна українська альтернатива, а продовження старої 1С-екосистеми під іншою назвою.
Ми почали показувати ринку, що альтернатива існує. Що український продукт може розвиватися швидко. Що можна робити управлінський, бухгалтерський, податковий облік, склад, інтеграції, реплікацію, хмарні рішення й галузеві модулі не на базі російської спадщини, а на українській платформі.
За місяць до оголошеного виходу управлінського обліку ми випустили його раніше. Наразі готуємо бухгалтерський і податковий облік швидше, ніж планувалося. Продукт розвивається зі швидкістю, яка, можливо, не завжди зрозуміла клієнтам зовні, але для нас самих є вражаючою, бо ми знаємо, наскільки складні задачі вирішуємо і наскільки це перевершує старі підходи.
Але наша участь не закінчується продуктом і статтями. Ми активно долучаємося до організацій, комітетів, бізнес-спільнот, IT-об’єднань, обговорень розвитку України й просуваємо ідеї реальної боротьби з російським софтом.
У повітрі вже відчуваються нові санкції. У державних органах, спілках, комітетах і бізнес-середовищі обговорюється тотальніша заборона BAS та наслідки такого рішення. Це не відбувається за один день. Державний маховик рухається повільно. Але зараз він рухається у правильному напрямку.
Комусь страшно. Хтось каже: «бізнес не витримає». Але правда інша.
Бізнес не витримає не заборони російського софту. Бізнес не витримає, якщо Україна програє свою технологічну незалежність.
Що можете зробити ви для боротьби з російським
Кожна людина може поставити собі просте питання: що я можу зробити, щоб прибрати російське з українського життя?
Не треба чекати санкцій. Не треба чекати державного примусу. Не треба чекати, поки хтось зверху скаже: «тепер можна діяти».
Боротьба з російським починається не з указу. Вона починається з особистого рішення.
Якщо ви власник бізнесу — перевірте, на чому працює ваша компанія. Не тільки офіційно, не тільки за договором, а по суті. Яка система веде бухгалтерію? На чому склад? На чому зарплата? На чому управлінський облік? Які інтеграції підключені? Хто обслуговує? Яка платформа всередині?
Якщо ви директор — не перекладайте це питання тільки на бухгалтера або системного адміністратора. Це вже не технічне питання. Це питання безпеки, репутації, майбутніх санкцій, участі в державних закупівлях, довіри партнерів і моральної позиції.
Якщо ви бухгалтер — говоріть власнику правду. Не треба казати: «усі так працюють». Не треба заспокоювати, що «BAS — це вже не 1С». Не треба прикривати залежність зручністю. Скажіть чесно: є ризик, треба план переходу.
Якщо ви працівник компанії — запитайте, чи є план відмови від російського софту. Не агресивно, не хаотично, а твердо. Бо кожен внутрішній голос має значення.
Якщо ви клієнт або партнер — запитуйте постачальників, на якому програмному забезпеченні вони працюють. Якщо компанія хоче бути частиною української економіки, вона має бути готова до прозорості.
Якщо ви журналіст — пишіть про це. Якщо ви юрист — не допомагайте будувати схеми обходу. Якщо ви розробник — робіть інструменти міграції. Якщо ви інтегратор — переходьте на українські продукти. Якщо ви громадський діяч — піднімайте тему. Якщо ви чиновник — не ховайтеся за відписками.
Навіть без санкцій можна перестати купувати російське, перестати рекомендувати російське, перестати виправдовувати російське, перестати мовчати про російське.
Для цього потрібна інформація. І саме тому важливі відкриті Wiki-реєстри, які можуть доповнювати люди з інтернету, експерти, бізнес, користувачі, розробники, асоціації та всі, хто бачить ситуацію на ринку швидше, ніж її встигає формалізувати держава.
Реєстр ворожого софту та пов’язаних назв:
https://wiki.erp.kyiv.ua/index.php?oldid=2400
Відкриті Wiki-реєстри — це те, що може рухатися швидше за державу
Держава дуже довго модерує інформацію про санкції, продукти, учасників продажу російського софту, компанії, що досі його використовують, і сервіси, які продовжують підтримувати інтеграції з ним. Часто це пояснюється процедурами, відповідальністю, юридичними ризиками, перевірками. Але для ринку цього мало.
Бо поки держава думає, хтось продає. Поки погоджують формулювання, хтось змінює назву продукту. Поки чиновник готує лист, хтось проводить нове впровадження. Поки юристи сперечаються, реклама вже веде нового клієнта в стару російську екосистему.
Саме тому відкриті Wiki-реєстри потрібні не як заміна держави, а як громадський радар.
Вони можуть фіксувати назви продуктів, пов’язані бренди, компанії-розповсюджувачі, інтеграторів, сервіси, що підтримують обмін, бізнеси, які ще працюють на ворожому софті, і компанії, які вже почали перехід.
Це не має бути інструментом помсти. Це має бути інструментом прозорості. Якщо компанія припинила продаж, прибрала рекламу, закрила підтримку, почала міграцію або виконала умови, через які вона більше не має бути в реєстрі, вона повинна мати можливість видалитися з нього.
Сенс реєстрів — не таврувати назавжди, а змусити ринок рухатися в правильний бік.
Список компаній, що розповсюджують ворожий софт після санкцій січня 2026:
https://wiki.erp.kyiv.ua/index.php?oldid=2342
Компанії, що почали переходити з ворожого софту:
https://wiki.erp.kyiv.ua/index.php?oldid=2404
Реєстр компаній, що досі працюють на ворожому софті:
https://wiki.erp.kyiv.ua/index.php?oldid=2403
Реєстр сервісів, що досі підтримують інтеграцію з ворожим софтом:
https://wiki.erp.kyiv.ua/index.php?oldid=2406
Програмне забезпечення, яким можна замінити ворожий софт:
https://wiki.erp.kyiv.ua/index.php?oldid=2397
Що потрібно зробити посадовцям
Посадовці мають перестати дивитися на російський софт як на вузьку IT-проблему. Це не проблема бухгалтерської програми. Це питання економічної безпеки, кібербезпеки, цифрового суверенітету, державних закупівель, критичної інфраструктури й обороноздатності.
Потрібно прямо заборонити не тільки використання, а й розповсюдження, рекламу, підтримку, оновлення, навчання, впровадження, консультації, посередництво в продажу та маскування ворожого ПЗ під іншими назвами.
Бо інакше ринок просто перейде в сіру зону.
Якщо заборонити використання, але дозволити продаж — це не заборона. Якщо заборонити бренд, але дозволити перефарбовану назву — це не заборона. Якщо заборонити державному сектору, але дозволити партнерам і далі продавати бізнесу, — це лише відкладена проблема.
Забороняти треба не слово. Забороняти треба сутність.
Потрібно окремо вдарити по партнерських мережах. Саме вони є ключем до виживання старої екосистеми. Вони продають, консультують, навчають, впроваджують, підтримують, пишуть статті, знімають рекламу, проводять вебінари, переконують бухгалтерів і власників, що «нічого страшного немає».
Держава має перевіряти не тільки кінцевих користувачів, а й тих, хто заробляє на продовженні залежності.
Потрібно визнати неправдиву рекламу окремою проблемою. Коли компанія пише, що BAS — це український продукт, безпечна альтернатива 1С або рішення без санкційних ризиків, це має бути предметом перевірки. Бізнес має право знати, що купує.
Потрібні звернення до Google, Microsoft, Meta, OpenAI, AI-пошукових систем, рекламних платформ і маркетплейсів. Ворожі продукти не повинні просуватися як українські альтернативи. AI-сервіси не мають рекомендувати українському бізнесу ризикове або підсанкційне ПЗ без попередження.
Потрібен офіційний реєстр ворожого ПЗ і пов’язаних назв. Не просто список брендів, а мапа екосистеми: старі назви, нові назви, конфігурації, модулі, правовласники, дистриб’ютори, технічні ознаки, партнерські структури, інтеграції, рекламні формулювання.
І потрібен перехідний період, але не як спосіб тягнути час. Компанія, яка працює на ворожому ПЗ, має подати офіційну заявку про перехід, вказати, що саме використовує, які модулі, скільки користувачів, які інтеграції, яку альтернативу обрала, хто відповідає за міграцію і коли вона завершиться.
Перехідний період має бути мостом до українського, а не тунелем для втечі від відповідальності.
Що має зробити Держспецзв’язку
Держспецзв’язку має бути одним із головних центрів цієї боротьби. Бо це не просто питання санкцій. Це питання кібербезпеки.
Потрібно офіційно пояснити ринку, що продукти, пов’язані з російською екосистемою, не стають безпечними від того, що змінили назву, юридичну оболонку або маркетингове позиціонування.
Потрібні методичні рекомендації для державних органів, критичної інфраструктури, оборонного сектору, підприємств, що працюють із персональними даними, фінансами, логістикою, енергетикою, медициною, військовими постачаннями.
Потрібен аудит ризикового ПЗ. Потрібна декларація використання. Потрібні плани міграції. Потрібні вимоги до підрядників. Потрібна перевірка інтеграцій. Потрібна заборона нових закупівель, нових впроваджень і розширення використання.
Кібербезпека починається не з презентацій, а з чесної відповіді: на чому працює країна.
Держспецзв’язку може і має використати відкриті Wiki-реєстри як додаткове джерело сигналів. Не як остаточний вирок, а як карту для перевірок, уточнень, комунікації з ринком і формування офіційної позиції.
Реєстр ворожого ПЗ і пов’язаних назв уже може бути корисною основою для виявлення назв, брендів, конфігурацій і пов’язаних елементів:
https://wiki.erp.kyiv.ua/index.php?oldid=2400
Що мають зробити асоціації
Бізнес-асоціації, IT-асоціації, галузеві об’єднання, комітети цифровізації, підприємницькі клуби й професійні спільноти не можуть стояти осторонь.
Не можна говорити про розвиток українського бізнесу й одночасно мовчати про те, що значна частина цього бізнесу досі сидить на ворожій технологічній основі.
Асоціації можуть зробити те, що держава робить повільно. Вони можуть швидко збирати інформацію, пояснювати ризики, формувати галузеві рекомендації, проводити зустрічі, створювати каталоги українських альтернатив, організовувати демонстрації, допомагати з дорожніми картами переходу.
Вони можуть встановити внутрішнє правило: компанії, які продовжують продавати, рекламувати або впроваджувати ворожий софт, не можуть одночасно позиціонуватися як частина українського технологічного майбутнього.
Не можна бути за Україну в промовах і за російську екосистему в договорах.
Асоціації мають звертатися до держави, до Держспецзв’язку, до Мінцифри, до профільних комітетів, до Антимонопольного комітету, до Держпродспоживслужби, до великих платформ і рекламних систем. Вони мають вимагати не формальної, а реальної деокупації українського софтверного ринку.
І вони мають допомогти бізнесу перейти. Не криком «вимикайте все завтра», а нормальною дорогою: аудит, вибір альтернативи, перенесення даних, навчання, інтеграції, запуск, підтримка.
Саме для цього потрібні відкриті каталоги заміни ворожого ПЗ:
https://wiki.erp.kyiv.ua/index.php?oldid=2397
Закрити інтеграції — перекрити кисень
Один із найважливіших ударів по ворожому софту — це інтеграції.
Поки українські сервіси електронного документообігу, звітності, банкінгу, CRM, логістики, e-commerce, маркетплейсів і обміну даними підтримують інтеграції з ворожим ПЗ, бізнес буде залишатися там. Бо йому зручно. Бо все підключено. Бо бухгалтер звик. Бо «працює».
Інтеграція — це кисень для екосистеми.
Якщо український сервіс підтримує інтеграцію з ворожим софтом, він має чесно відповісти: він допомагає бізнесу перейти чи допомагає старій екосистемі жити далі?
Не треба ламати все в один день. Але потрібна чітка політика: нові інтеграції — стоп, реклама інтеграцій — стоп, розширення підтримки — стоп, перехідний період — тільки для міграції, українські альтернативи — пріоритетно підтримати.
Саме тому важливий реєстр сервісів, що досі підтримують інтеграцію з ворожим софтом:
https://wiki.erp.kyiv.ua/index.php?oldid=2406
Українські альтернативи треба не просто згадувати, а впроваджувати
Частина бізнесу роками повторює: «нема куди переходити». Це зручна фраза для тих, хто не хоче рухатися.
Так, українським продуктам треба рости. Так, не кожна система сьогодні закриває абсолютно всі сценарії. Так, міграція складна. Так, будуть витрати. Так, будуть помилки, навчання, адаптація.
Але іншого шляху немає.
Український ринок не виросте, якщо український бізнес продовжить платити старій російській екосистемі.
Потрібна державна підтримка переходу. Ваучери на міграцію для малого бізнесу. Податкові стимули. Гранти для українських ERP і бухгалтерських систем. Підтримка open-source модулів. Компенсація частини витрат на перенесення даних. Пріоритет українського ПЗ у закупівлях. Публічні каталоги альтернатив.
І ще важливо: держава має спростити облік і податки. Частина сили 1С та BAS тримається не тільки на програмі, а й на складності української регуляторної системи. Чим складніший облік, тим важче бізнесу перейти.
Найкраща антиросійська IT-політика — це не тільки заборона ворожого софту, а й спрощення правил, через які бізнес десятиліттями був прив’язаний до нього.
Що потрібно зробити найближчим часом
Потрібно перестати відкладати очевидне.
Потрібне офіційне роз’яснення, що BAS, продукти екосистеми 1С та їхні похідні не можуть вважатися безпечною українською альтернативою лише через зміну назви.
Потрібно запустити перевірки компаній, які продають, рекламують, підтримують, впроваджують і маскують такі продукти.
Потрібно подавати скарги на неправдиву рекламу до Держпродспоживслужби й рекламних платформ.
Потрібно готувати звернення до Google, Microsoft, Meta, OpenAI та інших платформ щодо маркування або блокування просування ворожого ПЗ.
Потрібно створити офіційний реєстр ворожого ПЗ і пов’язаних назв, використовуючи також відкриті Wiki-реєстри як джерело сигналів.
Потрібно визначити перехідний період для бізнесу тільки через офіційну заявку про міграцію.
Потрібно заборонити нові продажі, впровадження, оновлення, навчання, рекламу й підтримку BAS, 1С та інших продуктів ворожої екосистеми.
Потрібно закривати інтеграції українських сервісів з ворожим ПЗ.
Потрібно створити й підтримувати каталог українських альтернатив.
Потрібно запустити державну, галузеву й асоціативну програму переходу.
І потрібно нарешті сказати вголос: ворожий софт має стати економічно, юридично, рекламно та інфраструктурно невигідним в Україні.
Фінальна позиція
Моя позиція проста.
Україна не може виграти технологічну війну, якщо український бізнес продовжує будувати облік, фінанси, склад, зарплату, податки, документи й управління на ворожих платформах.
Ми не можемо одночасно говорити про цифровий суверенітет і залишати критичні бізнес-процеси на продуктах, що походять із російської екосистеми.
Ми не можемо після ночей обстрілів робити вигляд, що російське в економіці — це просто питання зручності.
Російське в Україні має падати всюди: на фронті, в культурі, в бізнесі, в софті, в головах, у договорах, у рекламі, в інтеграціях, у звичках.
Але заборона має бути розумною.
Не можна просто сказати бізнесу: «вимкніть завтра». Потрібно сказати інакше: нові продажі — стоп, нові впровадження — стоп, реклама — стоп, підтримка партнерської мережі — стоп, інтеграції — поступово закриваємо, міграція — дозволена й підтримується, українські альтернативи — відкриваємо, фінансуємо, популяризуємо, перехідний період — тільки для тих, хто реально переходить.
K2 готова показати, що українська альтернатива існує. Ми вже зробили відкриту українську ERP-систему, хмарний доступ, реплікатор, управлінський облік і готуємо бухгалтерський та податковий облік. Ми готові співпрацювати з державою, бізнесом, IT-комітетами, асоціаціями й галуззю, щоб перехід відбувався не через хаос, а через зрозумілу дорожню карту.
Але для цього потрібно прийняти головне рішення.
Ворожий софт має бути не просто формально заборонений. Він має бути витіснений з українського життя.
Бо після кожної ночі російських атак ми маємо ставати жорсткішими до всього російського.
Не тільки до ракет.
Не тільки до пропаганди.
Не тільки до бізнесу.
А й до тих програм, через які російська екосистема десятиліттями тримала український ринок.
Вали російський бізнес, вали російський софт!