Український бізнес довго жив у чудовій казці.
У цій казці російська 1С була “просто програмою для бухгалтерії”, BAS був “ну це вже не 1С”, санкції були “десь там нагорі”, війна була “звісно, страшно, але облік же треба вести”, а перехід на українське програмне забезпечення можна було відкладати до моменту, коли головбух сама скаже: “Все, я готова до змін”.
Тобто приблизно до другого пришестя податкової накладної без помилок.
І ось казка закінчується.
215 продуктів ворожого програмного забезпечення заборонено.
Лавочка стала закриватись.
Не “трохи прикрилась”. Не “тимчасово на переоблік”. Не “ми просто змінили назву, заходьте з чорного входу”. А саме стала закриватись. Та сама лавочка, де роками продавали російський софт під різними вивісками, табличками, легендами, маркетинговими парфумами й казками про “це вже точно не 1С, мамою клянусь”.
Бізнес попереджали. Бізнес слухав, як кіт слухає команду “не лізь на стіл”
Я кілька місяців попереджав бізнес: це станеться.
Писав, говорив, пояснював, показував. Уже майже хотілось ходити з табличкою:
“Не годуйте російський софт. Він потім кусається”.
Але значна частина бізнесу реагувала спокійно. Дуже спокійно. Так спокійно, ніби 12 років війни — це просто довгий вступ до бухгалтерського вебінару.
“Та нас це не зачепить”.
“Та ми маленькі”.
“Та ми середні”.
“Та ми великі, нас точно не зачепить”.
“Та BAS — це ж не 1С”.
“Та бухгалтер звикла”.
“Та в нас там доробки”.
“Та в нас там Вася писав обробку у 2011 році, і вона досі іноді відкривається”.
“Та ми перейдемо після річного звіту”.
“Та після квартального”.
“Та після війни”.
“Та після того, як 1С сама себе видалить і вибачиться”.
І ось маємо “неочікуване”.
Після 12 років війни раптом виявилось, що російський софт в Україні — це проблема.
Яка несподіванка. Просто блискавка серед ясного неба. Приблизно як дізнатись, що в кактуса є колючки після того, як 12 років носив його в кишені.
12 років війни — і все одно “ой, а що сталося?”
Найсмішніше, а точніше найсумніше, у цій історії те, що частина бізнесу справді виглядає здивованою.
Війна з росією триває з 2014 року.
Повномасштабна війна — з 2022 року.
Санкції проти російських компаній вводяться роками.
1С давно перестала бути “просто бухгалтерською програмою”. Це технологічна залежність. Це російська екосистема. Це ринок, який роками висмоктував гроші з українського бізнесу, тримав кадри, інтеграторів, бухгалтерів, навчання, сертифікації й міграції навколо одного старого імперського пенька.
Але частина бізнесу все одно сиділа на цьому пеньку й казала:
“Зате знайомий інтерфейс”.
Ну так. Іржа на дверях сараю теж знайома. Але це не означає, що на ній треба будувати датацентр.
BAS: коли 1С одягнула окуляри й сказала “ви мене не впізнали”
Окрема комедія — це історія з BAS.
Ринок роками слухав казку:
“BAS — це не 1С”.
Звісно. А якщо вовк одягне бейджик “веганський консультант з безпеки овець”, то отару можна спокійно залишати під його наглядом.
BAS намагався виглядати як новий продукт. Більш європейський. Більш пристойний. Такий собі “1С після курсів англійської та ребрендингу”.
Було “1С”.
Стало “Business Automation Software”.
Ну все, тепер точно безпечно. Бо якщо російську технологічну спадщину назвати англійськими словами, вона автоматично проходить очищення, сертифікацію, дезінфекцію і стає майже швейцарським годинником.
Ні.
BAS — це російська 1С, яка просто зняла шапку-вушанку і вдягла офісний піджак.
І тепер, коли в переліках з’являються і 1С, і BAS, уся ця багаторічна вистава починає виглядати не як “ринкова адаптація”, а як дуже довгий номер цирку, де фокусник витягнув із капелюха того самого кролика, тільки перефарбованого в корпоративний синій.
215 продуктів — це вже не дзвіночок. Це двері, які знімають з петель
Коли забороняють один продукт — можна сказати: “Ну, це випадковість”.
Коли забороняють десять — можна сказати: “Треба розібратись”.
Коли забороняють 215 продуктів — це вже не випадковість, не натяк і не “давайте створимо робочу групу”.
Це великий державний банер:
“Шановний бізнес, російський софт — на вихід. Бажано ногами вперед не чіплятись за серверну шафу”.
І тут важливо зрозуміти головне: це не фінал історії. Це тільки початок.
Бо заборона переліку — це перший великий етап. Далі логічно буде не просто питати: “А ви часом не використовуєте ворожий софт?”, а перевіряти, фіксувати, карати й публічно показувати тих, хто досі живе у стилі “ми думали, що можна”.
Наступний крок може бути значно болючішим: штрафи, наприклад 2% з обороту, і публічна дошка ганьби для тих компаній, які досі використовують ворожий софт.
І ось тут уже жарти закінчуються.
Бо 2% з обороту — це не “ой, оплатимо як ІТС”.
Це не “скинемось відділом бухгалтерії”.
Це не “директор покричить і забуде”.
Для багатьох компаній це може бути удар, після якого слово “дорого перейти на українську систему” раптом стане звучати дуже смішно. Приблизно як “дорого купити вогнегасник”, коли вже горить склад.
Публічна дошка ганьби — це страшніше за штраф
Штраф — це боляче.
Але публічність для бізнесу часто ще болючіша.
Уявіть собі список компаній, які досі використовують ворожий софт. Не десь у кулуарах. Не “ми знаємо, але не скажемо”. А відкрито.
Компанія така-то. Досі сидить на російському ПЗ.
Компанія така-то. Після 12 років війни не знайшла часу перейти.
Компанія така-то. Знайшла бюджет на кавомашину, корпоратив, ребрендинг, брендбук, мотиваційний тренінг “лідерство в епоху змін”, але не знайшла волі прибрати російський софт із серця обліку.
Оце буде справжній управлінський стендап.
Бо можна довго розповідати партнерам про патріотизм, українські цінності, соціальну відповідальність і “ми підтримуємо ЗСУ”. Але якщо в цей момент у бухгалтерії відкривається російська 1С або її родич BAS у святковому костюмі, то картинка стає трохи дивною.
Це як вийти на сцену в вишиванці, співати гімн і паралельно платити оренду московському ведмедю за те, що він тримає вашу касу.
“У нас немає часу” — чудова фраза людей, які мали 12 років
Найпопулярніша фраза зараз буде:
“У нас немає часу перейти”.
Справді?
А скільки потрібно було часу?
Один рік?
Три?
П’ять?
Дванадцять?
Бізнес мав роки, щоб хоча б почати думати. Провести аудит. Порахувати ризики. Пошукати альтернативи. Спробувати українські системи. Підготувати план міграції. Вивести критичні процеси з російської залежності. Поговорити з бухгалтерами не мовою “колись”, а мовою “нам треба вижити технологічно”.
Але багато хто обрав іншу стратегію: лежати під ковдрою і вдавати, що санкційний монстр не бачить ноги, які стирчать з-під 1С.
І тепер часу справді майже не залишилось.
Не тому, що хтось раптом різко пришвидшився.
А тому, що бізнес сам проспав будильник. Потім другий. Потім третій. Потім будильник згорів, а на його місці з’явився перелік забороненого софту.
Найдорожче — це не перехід. Найдорожче — це впертість
Бізнес часто каже:
“Перехід — це дорого”.
Ні.
Дорого — це впертість.
Дорого — це роками платити за підтримку системи, від якої все одно доведеться відмовлятись.
Дорого — це накопичувати доробки в технологічній пастці.
Дорого — це залежати від спеціалістів, які обслуговують російську екосистему.
Дорого — це одного дня отримати не план міграції, а авральну евакуацію бухгалтерії з палаючої 1С-хати.
Дорого — це коли директор питає: “А чому ми раніше не перейшли?”, а всі мовчать і дивляться на головбуха, головбух — на програміста, програміст — на стару обробку, а стара обробка видає помилку “Недопустимая строка с указанием класса”.
Оце і є справжня ціна затягування.
Не ліцензія.
Не впровадження.
Не навчання.
А хаос, паніка, штрафи, репутаційні ризики й спроба за три місяці зробити те, що треба було почати роки тому.
Українська альтернатива є. І вона не носить накладні вуса
Найважливіше: український бізнес не залишився без варіантів.
Не треба обирати між “сидіти на 1С” і “писати облік у Excel, молячись на формулу ВПР”.
Є українські рішення. Є українські команди. Є продукти, які створюються не для того, щоб замаскувати російське минуле, а щоб його замінити.
K2 ERP — саме така альтернатива.
Це не 1С у новому піджаку.
Не BAS із табличкою “ми тепер не ми”.
Не стара система, яку перефарбували, покропили маркетингом і винесли на ринок як “інновацію”.
K2 ERP — це українська платформа для бізнесу, яка розвивається як заміна 1С/BAS: облік, CRM, документообіг, склад, виробництво, зарплата, звітність, інтеграції, аналітика, бізнес-процеси, управління компанією.
І головне — це продукт, який створюється в Україні, українською командою і для українського ринку.
Без російського хвоста.
Без ребрендингової магії.
Без гри “вгадайте, хто ховається під абревіатурою”.
Часу майже не залишилось
Раніше можна було сказати:
“Починайте готуватись”.
Тепер правильніше сказати:
“Починайте переходити”.
Бо час красивих презентацій, круглих столів, обережних обговорень і фрази “ми подумаємо” закінчується.
Далі буде простіше і жорсткіше: перевірки, відповідальність, штрафи, репутаційний тиск, публічні списки, питання від партнерів, питання від клієнтів, питання від держави.
І головне питання буде дуже просте:
“Чому після 12 років війни ваша компанія досі використовує ворожий софт?”
На це питання відповідь “бо бухгалтер звикла” буде звучати слабко.
Дуже слабко.
Приблизно як “ми не винесли бензин із пожежі, бо каністра гарно вписувалась в інтер’єр”.
Лавочка закривається. Хто не вийшов — того порахують
215 заборонених продуктів — це не кінець історії.
Це початок великого прибирання.
Російський софт роками сидів в Україні, як старий орендар, який не платить, псує ремонт, розводить тарганів, але всім каже: “Та куди ви без мене?”
А тепер йому нарешті показують на двері.
І бізнесу треба вирішити, ким він хоче бути в цій історії.
Тим, хто вчасно вийшов із залежності, перейшов на український продукт, зберіг репутацію, контроль і спокій.
Чи тим, кого потім будуть витягувати з-під уламків старої 1С-лавочки з фразою:
“Ми не думали, що це серйозно”.
Серйозно.
Дуже серйозно.
Лавочка стала закриватись.
Наступного разу можуть не просто закрити двері.
Можуть ще й повісити список тих, хто залишився всередині, і виписати рахунок на 2% з обороту.
І тоді перехід на українське програмне забезпечення раптом здасться не витратою, а найрозумнішою інвестицією, яку бізнес чомусь так довго відкладав.
Бо майбутнє українського бізнесу не може працювати на російському софті.
Навіть якщо цей софт дуже звичний.
Навіть якщо “там усе дописано”.
Навіть якщо “БАС — це ж не 1С”.
Ні.
Це вже не аргументи.
Це останні репліки персонажів, які не помітили, що вистава закінчилась, світло вимкнули, зал спорожнів, а на дверях висить табличка:
“Лавочка закрита. Переходьте на українське”.
Реєстр забороненого софту: https://docs.google.com/spreadsheets/d/15hYIIZDt6F4W590Ja7rAVKe7FnrrDB8Fyl2HitdU1R0/edit?gid=0#gid=0